Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Крим: шлях крізь віки

Коли між українськими козаками і кримськими татарами було підписано першу союзну угоду?

Українські козаки не лише воювали з кримськими татарами, але й досить часто встановлювали з ними союзні відносини. Витоки козацько-ординських союзів слід шукати ще у першій половині XVI ст.,коли черкаський і канівський староста Остафій Дашкович у 1521 р. на чолі козацьких загонів спільно з ханом Магмет Ґереєм здійснив похід на Москву та Казань. Тоді козацько-татарські війська спустошили велику територію Великого князівства Московського включно до самої Москви. А більш ніж через півстоліття, у 1585 р., інший козацький провідник Ян Оришовський надіслав своїх посланців до кримського хана Іслам Ґерея ІІ. Тоді українські козаки пропонували ханові давати їм «жалування» в обмін на згоду здійснювати спільні військові походи.

На більш якісний рівень козацько-татарські стосунки вийшли вже у XVII ст. Поки значна частина козаків під прапорами різних європейських монархів брала участь у Тридцятилітній війні 1618-1648 років, керівництво Війська Запорозького на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком укладає договір з Кримським ханством. Згідно з твердженнями дослідників цього питання, цей акт оцінювався саме як союзницький і фактично міждержавний договір, який у правовому відношенні був вищим за попередні домовленості козацтва з іноземними володарями про військову службу.

Отже, у грудні 1624 р. кримський калга (перша особа після хана) Шагін Ґерей підписує наступний документ, що скріплює дану їм присягу українському гетьману і всьому козацькому товариству в дотриманні союзницьких зобов'язань: «Я, Шагін Ґерей, кримський цар, даємо цей наш присяжний лист запорозьким козакам, насамперед пану гетьману, осавулам, отаманам і всьому Війську. Засвідчуємо цим нашим листом і присягами, що від мене і всіх наших людей не діятиметься жодної кривди і шкоди... І від них (козаків) вимагаємо того, аби так робилося. і на те даємо наш широкий присяжний лист Богу і Пророку.». Натомість Військо Запорозьке в особах гетьмана й старшини також склало відповідний лист і затвердило його власною присягою.

У розвиток українсько-кримських домовленостей весною 1628 р. на прохання татарської сторони гетьман Михайло Дорошенко надав військову допомогу обложеному в Бахчисараї ногайськими ордами Шагін Ґерею. Очевидець тих подій писав, що у результаті наступу козацьких військ загинуло близько тисячі українців, однак облогу столиці Кримського ханства ногайським мурзою Кантемиром було знято. На знак подяки, свідчив документ, «українські козаки були з великою гостинністю прийняті Шагін Ґереєм і ханом. Їм було дозволено поставити свій прапор із зображенням хреста на стіні ханського палацу...».

Укладення козацько-татарського договору 1624 р. значно вплинуло на дії гетьмана Богдана Хмельницького під час підготовки ним революційного виступу проти Речі Посполитої. У другій половині січня 1648 р., гетьман Хмельницький направив посольство на чолі з полковником Яцьком Клишею до Бахчисарая з проханням надіслати військову допомогу проти польських магнатів. Спочатку Іслам-Гірей ІІІ відмовився допомагати українцям з огляду на небажання конфліктувати з польським королем, але потім пообіцяв продовжити переговори за умови якщо Хмельницький умовить донських козаків не нападати на Крим. У середині лютого гетьман відрядив нове посольство до Бахчисараю, яке і домоглося укладення договору наприкінці (ймовірно 23-25 лютого 1648 р.) того ж місяця. Новий українсько-татарський союз передбачав такі положення: встановлення дружніх відносин між Військом Запорозьким та Кримським ханством; надання взаємної військової допомоги; заборону татарам пустошити українські землі; оплату гетьманським урядом послуг татар грошима, продовольством, фуражем та частиною військової здобичі. Татарський поет XVII ст. Джан Мухамед так оспівував боротьбу українців і татар проти спільного ворога:

І тоді Тугай-бей разом з козаками

Вийшли назустріч ворогові і вдарили разом,

З козацьким народом стояли спільно,

Стріляли з гармат і мушкетів...

У середині квітня 1648 р. Б. Хмельницький особисто виїхав до Бахчисараю, де «що треба було, розмовляв наодинці» з ханом Іслам-Гіреєм III. Цього часу один із придворних кримського хана залишив такі яскраві свідчення про українського гетьмана — «...істинний лев, командир запорозьких козаків, людина розумна і богатир безстрашний». Через декілька тижнів після цих переговорів до козацького війська приєднався 20-тисячний татарський загін. Добре вишколена і загартована у багатьох боях татарська кіннота стала елітним підрозділом української армії. У поєднанні з козацькою піхотою це стало вирішальним у позбавлення війська Речі Посполитої стратегічно-тактичної переваги, яку вона мала перед цим на теренах Східної Європи.

Відносини з Кримом відігравали досить важливу роль у подальшій еволюції ранньомодерної Української держави. Важливість українсько-татарських політичних зв'язків промовисто засвідчує факт укладення мирної угоди між Річчю Посполитою й Кримським ханством 15 грудня 1653 р., яка розірвала союзницькі відносини між Б. Хмельницьким та Іслам-Гіреєм III і, по-суті, змусила гетьмана Хмельницького у січні 1654 р. визнати політичну зверхність московського царя. Проте в наступні роки гетьманський уряд виявив велику дипломатичну активність у справі відновлення миру з татарським ханом. Протягом лютого-квітня 1654 р. відбулося посольство у Крим полковника С. Савича, у серпні того ж року — посольство на чолі з полковником П. Тетерею, у жовтні в Чигирині відбулися переговори з татарським послом Тохтамиш-агою. У січні 1655 р. пройшли переговори з Менглі-Гіреєм під Охматовим, у березні та у серпні були відправлені чергові козацькі посольства до Криму. У результаті таких дій української дипломатії між гетьманом Б. Хмельницьким і ханом Менглі-Гіреєм 12 листопада 1655 р. було укладене перемир'я під Озерною. Таким чином, головне завдання — досягнення нейтралітету Кримського ханства у війні України проти Польщі — було виконане. Однак, на жаль, це перемир'я проіснувало недовго. Розірвання, в силу різних причин, мирних зв'язків з Кримом у другій половині 1656 — першій половині 1657 р. призвело до значного погіршення міжнародного положення Української козацької держави.

Гетьман Іван Виговський, який прийшов до влади після смерті Б. Хмельницького продовжив політику останнього в його відносинах з Кримом. У лютому 1658 р. він уклав військову угоду з представником ханства Карашбеєм, яка мала за основу Великий українсько-татарський союз 1648 р. Незабаром це дозволило Виговському за допомогою ординського війська отримати переконливу перемогу над багатотисячною московською ордою під Конотопом.

Більшість з наступників гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського — Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Степан Опара, Петро Дорошенко, Петро Суховієнко, Пилип Орлик — підписували договори з татарськими правителями про військово-політичну взаємодопомогу, однак вони не були такими дієвими як перша мирна угода між козаками і татарами 1624 р. та Великий союз між Українською гетьманською державою і Кримським ханством 1648 р.