Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Крим: шлях крізь віки

Чи існували аутентичні портрети кримських ханів? (До портретної галереї кримських ханів)

Поняття «портретна галерея» по відношенню до постатей кримських ханів у науковому сенсі не існує. Причиною цього є те, що до недавнього часу ісламська традиція забороняла зображувати живу людину і це не могло сприяти написанню та побутуванню портретів реальних історичних постатей. Свого часу в Османської імперії, васалом якої було Кримське ханство, цю проблему вирішували завдяки книжковій мініатюрі, а також запрошуючи іноземних (європейських) художників до двору правителів. Саме в такий спосіб було створено галерею османських падишахів у музеї палацу Топкапи в Стамбулі, яка не є власне портретною, оскільки лише умовно відображає індивідуальні риси зображених осіб. Те саме можна сказати й щодо наявних зображень кримських ханів. Першим з них дослідники вважають образ в композиції мініатюри до турецького ілюстрованого видання «Хюнер-наме» Сейїда Локмана. Вона називалася «Баязид II приймає Менглі-Герая у шахському наметі під час військової кампанії проти Молдавії у 1484 р.». Менглі-Герай ібн Хаджи-Герай тричі з перервами займав кримський престол: у 1466-1467, 1469-1474 та 1478-1515 рр. Саме під час його правління Кримське ханство підпало під протекторат Османської імперії. Відтак, з того часу хани, як васали султана, мали брати участь у війнах останнього. Епізод однієї з таких кампаній і намалював мініатюрист.

Певним продовженням першої картини можна вважати ще одне зображення Менглі-Герая з тієї ж самої книги. Хан зображений вже після прийому у султана. За його спиною зображена група татар, яка була почтом хана і супроводжувала його під час візиту. Церемонія подібного дипломатичного прийому кримського володаря османским падишахом вірогідно вже була детально розробленою. У подальші часи в неї вносилися лише несуттєві зміни, які мали підкреслити зверхність султана та меншу повагу до хана, що іноді ставало причиною численних інцидентів.

У складі «Сулейман-наме» — ілюстрованої біографії османського султана Сулеймана Кануні «Законодавця», відомого в Європі як Сулейман Пишний (Великолепный), є зображення онука Менглі-Герая — Девлет-Герая (1551-1577), який у 1571 р. спалив Москву та примусив вдатися до втечі самого Івана IV Грозного. Мініатюра відображала прийом у султана з приводу сходження на престол Девлет-Герая. В композиції мініатюри зображено одну з кімнат палацу Топкапи по інший бік брами Баб-ус-Саадет — «Воріт щастя». Сулейман, що сидить на троні, простягає ханові руку для поцілунку. Девлет-Герай одягнутий у традиційну кримську білу шапку з хутром та чорний каптан, який прикрашений китайським за походженням візерунком «чинтемані». Серія подвійних хвилястих ліній та композиція з трьох кіл у візерункові мали символізувати силу й могутність тигра та леопарда, які ніби були притаманні ханові. Верхнім одягом хана є халат, який імовірно був подарований султаном.

Девлет-Герай на мініатюрі зображений з рідкими вусами, що дало можливість історикам говорити про те, що художник відобразив правдивий та відомий йому образ хана. Поруч з ним було зображено чотирьох везирів Сулеймана та двох охоронців. У нижній частині мініатюри зображено почт хана у традиційних татарських головних уборах з роздвоєними полями.

Завдяки мініатюрам з іншого життєпису Сулеймана Пишного до наших часів дійшло зображення сина Девлет-Герая — Мехмеда-Герая II, прозваного «Семизом» («Гладким» або «Жирним») (1577-1584). Ілюстрація загалом відображала переправу османських та кримських військ через Дунай у 1566 р. під час кампанії проти угорців. Мехмед тут зображений ще молодим та худим, хоча наприкінці життя він був настільки товстим, що не міг триматися у сідлі і пересувався у повозці, до якої запрягали шестеро або восьмеро коней.

Існує також зображення Адиль-Герая, яке містилося в мініатюрі з книги «Шуджа'т-наме» Асафі-паши (1586) — епічної поеми про романтичні пригоди кримського хана та його коханої, полоненої принцеси династії Сефевидів. Адиль та принцеса зображені сидячими на килимі в наметі. Перед ними фрукти, їжа, напої. Біля намету кречетники та сокольничі, які відповідали за улюблену ханську забаву — полювання з хижими птахами. Той же самий хан зображений і в мініатюрі з «Шахиншах-наме» відомого поета Локмана бен Хусайн аль-Ашурі, який написав поему на честь султана Мурада III. У цьому творі художник вже зобразив трагічний момент — покарання хана у Шемасі. Адиль-Герай стоїть на колінах у простому підв'язаному халаті, поруч перський кат, який має відсікти представнику кримської династії голову.

Портретную галерею кримских ханів XVI ст. завершує портрет ще одного сина Девлет-Герая — Гази-Герая II (1588-1597; 1597-1608). Його вважають найбільш видатним кримським ханом, який писав вірші під псевдонімом «Газайї», та мав прізвисько «Бора», тобто «лютий зимовий буревій». На мініатюрі до «Шахнаме» авторства Субхі-челебі Талікі-заде хан зображений у той момент, коли він поспішав на допомогу армії Мехмеда III. Якщо це зображення дослідники вважають портретним, то на багатьох інших турецьких мініатюрах зображено ханів, імена яких неможливо визначити. Вірогідно, що подібні малюнки не передавали індивідуальних рис конкретної людини, а були зібраним образом кримського правителя.

Крім книжкових мініатюр, зображення ханів іноді зустрічалися в альбомах європейських мандрівників. Зокрема, одне з них походить з альбому 1779 р., який колись належав польському королю Станиславу Августу Понятовському. Мірза Алі-Герай, син хана, який допомагав туркам під час облоги Відня у 1683 р., був зображений на гравюрі 1684 р. Якоба Сандрарта, хоча вона явно не передавала портретних рис хана. На початку ХХ ст. в Європі популярними стали набори листівок або великі кольорові друковані аркуші з портретами турецьких султанів, серед яких іноді зустрічалися й зображення кримських ханів, але складно говорити про достовірність відтворення цими ілюстраціями портретних рис правителів Криму.

У 2009 р. у київській галереї «Дукат» було представлено виставку портретів кримських ханів, автором яких був відомий київський художник Юрій Нікітін. Появу мистецького проекту «Чингізіди України» спричинила книга кримського дослідника Олекси Гайворонського «Володарі двох материків», а приурочений він був до 65-ї річниці депортації татар з Криму. Взявши за основу вже згадані умовні портрети кримських ханів з османських мініатюр, додавши відомості, які художник разом із автором книги вилучили з архіву Бахчисарайського музею-заповіднику, Ю. Нікітін створив унікальну реконструкцію образів Гераїв, із урахуванням естетичних канонів тогочасного мистецтва, будь-яких відомостей про одяг і характер ханів, а також про те, ким за етнічним походженням, були їхні матері. Портрети Чингізідів, виконані на шкірі із застосуванням авторської техніки, стали культурною сенсацією і викликали зростання інтересу до історії Кримського ханства та його правителів загалом.