Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Крим: шлях крізь віки

Яким чином Велике переселення народів вплинуло на етнополітичну ситуацію на Кримському півострові?

Традиційно Велике переселення народів датується IV-VI ст. Однак у Криму масові переселення варварських племен почалися на півстоліття раніше — у середині III ст. У той час на півострів почали проникати представники готського союзу племен, точніше, остроґоти та їхні союзники — герули, борани та алани. Частина цих племен були германцями за походженням, як і самі ґоти, частина — іранцями, як алани. Ґоти змусили правителів Боспору надати їм свій військовий та транспортний флот і протягом двох десятиліть (255-275 рр.) здійснювали грабіжницькі походи на володіння Римської імперії у басейнах Чорного та Егейського морів, грабуючи і плюндруючи заможні провінції. Лише доклавши значних зусиль, римлянам вдалося відбитись і завдати завойовникам великих втрат, знищивши майже увесь їхній (точніше, боспорський) флот.

Водночас ґоти розгромили всі пізньоскіфські поселення у гірському Криму і практично знищили пізньоскіфський етнос. Залишки пізньоскіфського населення були асимільовані прибульцями. Меншою мірою постраждало сарматське населення, яке, хоча і зазнавши певних втрат, продовжувало заселяти передгір'я Кримських гір. У другій половині III ст. германці починають осідати у Південно-Західному Криму та на південному узбережжі півострова.

Пізніше за ґотів, у кінці III ст., у передгір'я Кримських гір починають проникати північнокавказькі алани, які, як уже зазначалося вище, були союзниками перших. Потік аланських переселенців суттєво збільшився у IV ст., що посилило процес асиміляції сарматів прийшлими аланами, який полегшувався і їх етнічною близькістю. Однак згодом, у кінці IV — на початку V ст., значна частина аланів під тиском гунських племен відступила за межі Кримського півострова. З цього часу кримські степи переходять під гунський контроль, а ґоти й алани лишаються лише у гірському Криму.

Грецьке населення півострова на час прибуття до Криму ґотів та їх союзників проживало у двох анклавах: у Херсонесі на південному заході півострова, у містах та сільських поселеннях Боспорського царства — на його сході, на Керченському півострові.

Боспорське царство продовжувало існувати як політична одиниця і після ґотських воєн, незважаючи на їх безумовний негативний вплив на його політичне й економічне становище. Після розгрому ґотів гунами перші були розселені на території Боспорського царства. Очевидно, вони виконували роль федератів, будучи зобов'язаними охороняти територію держави від набігів кочовиків. Згодом, під тиском гунів, ґоти відступають з території Керченського півострова: частково у гірський Крим, а частково на схід — на Таманський півострів.

Політично Боспорське царство у III-IV ст. лишалося цілком самостійною державою, чия зовнішня політика часто була не надто дружньою щодо Риму. Іноді така політика була вимушеною, як під час ґотських воєн, іноді — добровільною. Єдиним форпостом Імперії (спочатку — Римської, а після її поділу — Візантійської) на півострові лишався Xерсонес.

На думку багатьох дослідників, після виведення з Xерсонеса римського гарнізону у другій половині III ст. (скоріше за все, у його третій чверті), місто існувало в автономному статусі, формально не входячи до складу Імперії. Остання надавала Xерсонесу фінансові субсидії, завдяки яким місто могло утримувати боєздатний гарнізон. Очевидно, такий порядок зберігався у IV і впродовж більшої частини V ст., аж до правління імператора Зенона (Зінона), який вступив на престол у 474 році, і який, як вважається, безпосередньо включив місто до складу Візантійської імперії (візантійці називали місто Xерсоном).

Найбільш інтенсивні етнополітичні процеси у V ст. у Криму проходили у його гірській частині. На думку науковців, тут відбувалося формування нового етносу на базі ґотів та аланів, за участі й інших племен. Поступово зростали торгівельні та культурні зв'язки між представниками цього етносу та греками, переважно з мешканцями візантійського Xерсона.

На початку VI ст. Крим починає звертати на себе все більшу увагу Візантії, яка саме починає спроби відновити колишню велич Римської імперії. Опорним пунктом візантійської експансії стає, зрозуміло, Xерсон. Згодом візантійські війська захоплюють Боспор і ставлять під військовий контроль усе південне узбережжя Криму — від Xерсона до Керченського півострова. В історії Криму починається нова доба — візантійська.