Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Крим: шлях крізь віки

Чому, попри вигідне географічне положення на перехресті цивілізацій, у Криму існувало мало самостійних та економічно потужних держав?

Вигоди Криму на цивілізаційному перехресті нейтралізувала економічна та політична вразливість степовиків, які панували на півострові упродовж більшої частини його історії.

У кочовиків не існувало ані внутрішнього ринку, ані власного купецтва. Тому на степу торгували лише заїжджі купці, які також тримали комерційну ініціативу, адже степовики мали великий попит на товари від осілих — головно ремісничі вироби та вино, тоді як зворотній попит був обмежений. З продуктів скотарства Крим вивозив хіба що шкіри, та ще османці спеціально вподобали вершкове масло. Інша знаменита стаття кримського експорту — раби — звісно, не була функцією економіки півострова. До того ж основні прибутки від работоргівлі діставалися не людоловам, а уже професійним купцям — від перепродажу на невільницьких ринках. Зацікавлення степовиків у торгівлі з осілим світом, власне, й зумовило безперервне існування у Криму колоній та провінцій середземноморських держав. Показово, що навіть сильні степові імперії толерували присутність іноземних володінь на півдні півострова, як, наприклад, Хозарська імперія уживалася з візантійськими володіннями на півострові, хоча й заявляла про свій суверенітет над ними, а Монгольска імперія на піку своєї могутності дозволила генуезцям влаштувати колонію у Кафі.

Сильна степова імперія звичайно ставила під контроль міжнародну торгівлю та її прибутки. Проте для організації степових племен у таку державу на Кримському півострові бракувало однієї з ключових передумов — сусідства потужної осілої держави, яка могла би служити об'єктом зиску з боку степовиків. Економічний потенціал узбережної південної зони Криму був незначний. Він був достатній для утримання морських портів, які потребували чималі місцеві ресурси, але територія цієї зони була незначна за площею і важкодоступною у гірській частині. Виняток становить Боспорське царство, яке прославилося багатством царів, золотою монетою та вдячними промовами Демосфена про вивіз зерна до Афін у IV ст. до н.е., але й воно займало лише невелику територію. Є дані про вивіз з Криму зерна та льону у середньовіччі. Славними були й рибні промисли, хоча промисли в околицях Азова, вважалися найважнішими в усьому Причорномор'ї. Прибутки ж від торгівлі, що мала колоніальний характер, значною мірою належали заїжджим купцям. Лише епізодично Боспор, Херсонес, Судак, Кафа відігравали роль регіональних економічних центрів. Вони здебільшого лишалися комерційним форпостом Середземномор'я.

Отже, у Криму за дві з половиною тисячі років історії суверенні держави існували вкрай рідко. Скіфське царство знало декілька злетів, зокрема за нащадків царя Сколота, які перемогли персів, за царів Атея (IV ст. до н.е.) та Скілура (ІІ ст. до н. е.), які карбували монети з власним іменем, але не знати, чи ці правителі походили з однієї держави. Залишається згадати крихітне князівство Феодоро у гірському Криму (XIV-XV ст.). Кримський ханат хоч і мав трьохсотлітню історію, але його незалежність нараховувала кілька десятиріч.