Крим: шлях крізь віки

Що собою являла українізація Криму в 1950-х рр.?

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. про передачу Кримської області до складу УРСР було схвально зустрінуто жителями півострова. Проте деяке занепокоєння викликало так зване «питання про мову». У побутових розмовах висловлювалося припущення про те, що відтепер «викладання у всіх школах і вузах буде проводитися на українській мові, [...] обласна газета виходитиме на українською й усі вивіски, назви установ теж будуть українські». Певна стурбованість панувала в колективі Сімферопольського обласного драматичного театру, значна частина якого була переконана в тому, що з відкриттям в обласному центрі українського театру російська трупа змушена буде переїхати за межі області.

Спираючись на архівні документи, можна стверджувати, що часто-густо ініціативу в «українізації» регіону перебирав на себе Кримський обком КПУ. В серпні 1954 р. його бюро ухвалило рішення про вивчення української мови та літератури у школах Кримської області. У записці, надісланій до ЦК КПУ, зазначалось: «В зв'язку з передачею Кримської області до складу УРСР Кримський обком КПУ вважає необхідним увести в 1955-1956 навчальному році вивчення української мови та літератури в школах Кримської області і просить розглянути наступні пропозиції по даному питанню:

1. Для того, щоб надати учням шкіл області системні знання з української мови та літератури і тим самим забезпечити можливість випускникам навчатися в спеціальних середніх навчальних закладах та вузах УРСР, ввести з 1955-1956 навчального року вивчення української мови та літератури з ІІ по VІІІ клас включно у всіх школах області.

Запровадження вивчення української мови з 1955 року пояснюється тим, що в області немає підготовлених кадрів учителів, знаючих українську мову. Ці кадри необхідно підготувати протягом 1954-1955 навчального року.

В області з 2193 учителів початкових класів лише 94 знають українську мову. Однак і вони досвіду викладання української мови зовсім не мають. Усього необхідно підготувати 1500 учителів для ІІ-ІVкласів.

2. У Кримській області 320 семирічних і 140 середніх шкіл. В кожну семирічну школу необхідно направити одного викладача і в кожну середню школу — двох викладачів української мови та літератури. Вони ж будуть вести викладання в школах робочої та сільської молоді. Усього необхідно мати 600 учителів.

Обком партії просить ЦК КП України дати вказівку Міністерству освіти УРСР про направлення в Кримську область 600 учителів української мови та літератури для викладання в середніх та семирічних школах з 1955-1956 років.

3. У зв'язку з тим, що в окремих семирічних школах учителі української мови не будуть мати повного 18-ти годинного навантаження, просимо дозволити облвиконкому виплачувати вчителям повну ставку.

4. В період з 19549-55 навчального року провести курси по вивченню української мови учителями початкових шкіл у кількості 1500 чоловік.

Дати вказівку Міністерству освіти розробити програму курсів і забезпечити вчителів початкових класів області підручниками української мови [...].

5. З метою забезпечення матеріальної допомоги та здійснення контролю за якістю викладання української мови в школах просимо ввести додатково в штат Кримського обласного відділу освіти 3 інспекторів-методистів, в штат Севастопольського, Сімферопольського, Керченського, Ялтинського, Євпаторійського, Феодосійського, Джанкойського, Білогірського районного відділу освіти — по одному інспектору-методисту.

Створити при Кримському обласному інституті удосконалення вчителів кабінет української мови та літератури в складі завідувача та двох методистів».

Відомо, що задовго до початку нового навчального року, а саме з кінця листопада 1954 р., викладання української мови розпочалосч в п'яти початкових класах трьох шкіл Сімферополя. Якщо у 1955-1956 навчальному році українська вивчалася в 38 класах 24 шкіл 619 учнями, то в 1958-1959 році — в усіх других, третіх та п'ятих класах 19 766 учнів.

Упродовж 1955-1956 рр. на засіданнях президії ЦК Компартії України неодноразово розглядалися питання, пов'язані з виданням українською мовою органу Кримського обкому КПУ газети «Радянський Крим», переходом кримського обласного книжкового видавництва на випуск масової літератури українською мовою, створенням у м. Сімферополі українського театру музичної комедії, організацією відділення української мови та літератури в Кримському педагогічному інституті.

Передача Криму Україні, на думку вищого політичного керівництва республіки, неодмінно повинна була позначитися на топоніміці регіону. 5 вересня 1955 р. президія ЦК Компартії України ухвалила постанову «Про перейменування деяких населених пунктів Кримської області». Рішення республіканської партійної еліти було продиктоване тим, що «у Криму багато населених пунктів, географічних територій мають незрозумілі для більшості населення області назви». Першим для виправлення «незрозумілої» назви партійні бонзи обрали селище Алупка-Сара Ялтинської міської ради, яке повинно було перетворитися на Шевченкове. Отже в такий спосіб верхівка КПУ долучилася до цілеспрямованих дій союзного керівництва з детатаризації Криму.

Утім, здійснити прискорену спробу «українізації» Криму республіканським можновладцям, так і не вдалося. Після ухвалення нового союзного закону «Про зміцнення зв'язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти» (грудень 1958 р.; в УРСР відповідний лист з'явився у квітні 1959 р.), яким передбачалося право батьків обирати мову навчання своїх дітей, кількість школярів півострова, котрі бажали вивчати українську мову, почала зменшуватися. У 1970-1971 навчальному році залишилася тільки одна українська школа в Сімферополі, в якій навчалося 412 учнів.

Небажання пропагувати впровадження української мови у всіх сферах суспільного життя на півострові спостерігалося і з боку очільників Кримської області. Мотивуючи збитковістю, бюро Кримського обкому КПУ 15 грудня 1959 р. закрило газету «Радянський Крим», припинило дубляж українською мовою журналу «Блокнот агітатора», бюлетеня «Виноградарство і садівництво Криму». За даними на 1959 р., етнічний склад населення півострова суттєво не змінився: українці становили 22,3%, а росіяни — 71,4%.


Загрузка...