Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Крим: шлях крізь віки

Як відбувалася інтеграція Кримської області до складу УРСР?

19 лютого 1954 р. відбулося засідання Президії Верховної Ради СРСР, присвячене розгляду спільного подання Президії Верховної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР. На урочисте зібрання прибули голова Президії ВР РРФСР М. Тарасов, заступник голови ВР РРФСР І. Зимін, а від Української РСР — голова Президії Верховної Ради УРСР Д. Коротченко, заступник голови республіканського уряду М. Гречуха. Серед запрошених були перший заступник голови виконкому Кримської облради П. Лялін, голови виконкомів Сімферопольської та Севастопольської міських рад М. Катков та С. Сосницький. Спочатку виступив М. Тарасов, який повідомив про те, що Президія Верховної Ради та Рада Міністрів РРФСР, ураховуючи територіальну близькість Криму до України, спільність економіки й наявність тісних господарських і культурних зв'язків визнали доцільним передати Кримську область до складу УРСР. «Передача Кримської області сприятиме дальшому зміцненню братніх зв'язків між народами і відповідає загальним інтересам радянської держави», — підкреслив М. Тарасов, після чого оголосив відповідну постанову.

Д. Коротченко висловив вдячність Президії ВР РРФСР і наголосив: «Передача Криму УРСР, враховуючи спільність економічного розвитку, територіальну близькість і міцніючі господарські та культурні зв'язки з Кримською областю, є цілком доцільним і дружнім актом, який свідчить про безмежне довір'я й любов російського народу до українського народу». В обговоренні взяли участь О. Куусінен, Ш.Рашидов, М. Шверник та інші члени вищого законодавчого органу СРСР. Голова Президії Верховної Ради СРСР К. Ворошилов зазначив, що «розв'язання всіх територіальних питань між союзними республіками [... ] основане на господарсько-економічній доцільності». Того ж дня Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР у склад УРСР».

26 квітня 1954 р. указ надійшов на затвердження сесії ВР СРСР, Остання ухвалила закон із двох пунктів: затвердити указ від 19 лютого; внести відповідні зміни у статті Конституції СРСР.

Проте значно раніше (10 квітня 1954 р.), не чекаючи прийняття відповідного союзного закону голова Ради Міністрів УРСР Н. Кальченко та секретар ЦК КПУ О. Кириченко звернулися до керівництва СРСР із проханням розглянути проект постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи з дальшого розвитку сільського господарства, міст та курортів Кримської області». Документом передбачалося значне розширення посівів овочевих культур, закладка нових садів (на початку 1950-х р. порівняно з 1940 р. у всіх категоріях господарств площа садів зменшилась на 6 тис. га), виноградників, ягідників, проведення заходів зі збільшення врожайності сільськогосподарських культур (у 1950 р. середній урожай зернових на кримській землі складав 3,9 ц/га) та підвищення продуктивності тваринництва. З метою заселення український республіканський уряд просив дозволу на додаткове переселення у Кримську область в 1954-1958 рр. 17,8 тис. сімей колгоспників. Згідно з поданим проектом, у Криму планувалися роботи щодо будівництва оздоровниць та благоустрою курортів із таким розрахунком, щоб упродовж 1954-1958 рр. довести кількість санаторних ліжок до 33,3 тис. з обслуговуванням 400 тис. чол. на рік, освоївши при цьому близько 600 млн руб. додаткових асигнувань. Міністерству шляхів доручалося розробити проект будівництва залізниці, яка з'єднувала б Сімферополь з Ялтою. Передбачалося відновлення портів, зведення морських вокзалів в Ялті та Феодосії, побудова портових пунктів у курортних місцевостях Південного берега Криму. Проект містив також комплекс заходів щодо розширення торговельної мережі на півострові, збільшення будівництва житла, покращення водопостачання та комунально-побутового обслуговування населення Кримської області.

Подоланню глибокої кризи в економічній та соціальній сфері півострова слугував «План заходів щодо господарської роботи у Кримській області», затверджений 16 липня 1954 р. на засіданні ПрезидіїЦК КПУ. Згідно з ним, Міністерству охорони здоров'я та соціального забезпечення УРСР доручалося вивчити становище, яке склалося в лікувальних закладах області, стан пенсіювання в міських та районних відділах соцзабезпечення; Міністерству торгівлі та Укоопспілці — надати допомогу населенню Криму в забезпеченні хлібобулочними виробами, заготівлі картоплі, овочів та фруктів, а Укрпромраді ставилося завдання розробити заходи зі збільшення вилову риби та її переробки, розширити виробництво плодовоягідних вин і плодопереробку в регіоні.

Рішення вищого керівництва партії та уряду СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до УРСР було схвально зустрінуте жителями Криму. Проте поряд із позитивними відгуками на акцію Російської Федерації серед деякої частини населення півострова спостерігалася певна настороженість. Так, секретар Кіровського райкому партії Саричев повідомляв ЦК КПУ, що в районі «більшість товаришів ухиляються від оцінки факту приєднання Криму до України і на поставлене питання — як дивляться на це — відповідають — уряду видніше, як краще». В «Інформації про відгуки трудящих Кримської області на указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області до складу УРСР» зазначалося, що серед мешканців Ялти і Сімферополя «ведуться розмови про те, що на керівні посади Україна буде направляти своїх працівників, і що у зв'язку цим очікується велика перестановка кадрів». Крім того, населення прагнуло почути відповіді на запитання стосовно майбутнього адміністративного підпорядкування:

1. Чи буде Крим окремою областю?

2. Чи залишиться Сімферополь обласним центром?

3. Чи збільшиться територія області за рахунок інших районів, що прилягають до Криму?

4. Кому будуть підпорядковані місцеві оздоровниці?

Крім ідеологічної підготовки кримчан до змін через публікацію матеріалів на українську тематику в місцевій пресі, численні зустрічі партактиву з колективами промислових підприємств, колгоспів та радгоспів, керівництво УРСР переймалося виробленням дієвих заходів із забезпечення швидкого економічного піднесення всіх галузей виробництва Кримської області. Відразу після святкування офіційної передачі Криму Україні, 26 липня 1954 р., ЦК КПУ ухвалив постанову «Про заходи з дальшого розвитку сільського господарства, міст та курортів Кримської області», згідно з якою з республіканського бюджету передбачалося впродовж 1955 р. виділити 100 тис. руб. на облаштування прибережної смуги Південного берега Криму. Уже в перше десятиліття після передачі на півострові було збудовано потужний хімічний промисловий комплекс. Із метою зрошування сільгоспугідь, водопостачання Сімферополя, Севастополя, Судака, Феодосії та Керченського півострова в 1961 р. розпочалося будівництво Північно-Кримського каналу.

Таким чином, входження Криму до складу УРСР у лютому 1954 р. зумовило швидкий економічний прогрес Кримської області.