Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Крим: шлях крізь віки

Які соціальні, економічні, етноконфесійні та політичні наслідки мала війна для кримського соціуму?

В офіційних документах ідеться про те, що населення півострова скоротилося в 3,4 рази. Так, з мобілізованих міськвійськкоматом Сімферополя на фронтах загинуло 7831 чол. Поіменний підрахунок розстріляних мешканців міста виявив 1495 осіб, з яких 1157 — це жертви геноциду — євреї, кримчаки, цигани. Усі інші — або активні учасники Опору, або заручники.

Загалом по Криму було розстріляно, знищено в таборах і в'язницях 135 177 радянських громадян. Крім того, окупаційна влада відправили до Німеччини найбільш працездатну частину населення — 85 447 осіб. У Керчі на момент вступу радянських військ залишалося тільки 11 місцевих жителів, у Севастополі — 1% від довоєнної кількості населення.

У радянську добу було прийнято всі завдані збитки покладати на окупантів. Насправді, причинами величезних матеріальних втрат стали різні чинники. Одним із них слід уважати організовану евакуацію промислових підприємств, обладнання, транспорту, а також установ освіти культури, охорони здоров'я тощо. 26 серпня 1941 р. Рада з евакуації дозволила Раднаркому Кримської АРСР утворити у Сімферополі евакопункт 1-го класу, а у Севастополі, Керчі, Євпаторії, Феодосії та Джанкої — 2-го класу. Передбачалося вивезти 85 тис. робітників і службовців, причому 35 тис. — залізницею і решту — морем. Сільські жителі в розрахунок не бралися. Вони якщо й рятувалися, то разом із худобою. Її вивезли в набагато більшій кількості — 700 тис. голів. Секретар обкому В. Булатов згодом дуже шкодував, що не вдалося вивезти трактори та сільгоспреманент. Близько 4 тис. тракторів так і залишилися невідправленими в Керчі. Оскільки евакуація здійснювалася в основному морським транспортом, вона супроводжувалась великими втратами. Тільки на потопленому гітлерівцями теплоході «Вірменія» загинуло 3 тис. осіб. Було вивезено консервні заводи Сімферополя, Керченський суднобудівний, завод імені Орджонікідзе, метзавод імені Войкова. Втрачено багато культурних цінностей. Лише в останній момент удалося врятувати картинну галерею Айвазовського і Севастопольську панораму. Під час переправи через Керченську протоку загинула частина документів Кримського державного архіву.

Відступаючі радянські війська знищували промислові об'єкти, а також устаткування і майно, яке з різних причин не могли вивезти. Напередодні залишення міст співробітники НКВС мінували і підривали все, що могло бути використане окупантами. У Сімферополі таким чином вивели з ладу електростанцію, консервний завод імені Кірова, «Пасаж» та інші підприємства й заклади.

Своєю чергою відступаючі німецько-румунські війська також усе знищували. Завдяки зусиллям підпільників Сімферополя немало підготовлених до вибуху об'єктів вдалося урятувати. Плюндрувалися села, жителі яких співпрацювали з партизанами. Цей процес почався в 1942 р. знищенням карателями грецького села Лаки і тривав до кінця окупації. Лише у січні 1944 р. зникли села Аргін, Баксан, Казал,Кутур, Нейман, Ефендікой.

Із Криму було вивезено 77 паровозів, 17 848 автомобілів, 642 трактори. У 3,7 рази скоротилося поголів'я худоби, у 5,2 рази — коней. Загальний обсяг завданих півострову збитків оцінювався в 20 млрд руб., у тому числі безпосередньо майно громадян — у 4,7 млрд.

Війна та репресивна політика окупантів і радянських властей завдали непоправної шкоди міжнаціональним відносинам. В атмосфері масового психозу і шпигуноманії у серпні 1941 р. з Криму було вислано 50 тис. німців і 10 тис. австрійців, угорців, італійців, румунів. Після звільнення півострова від окупантів було депортовано 183 155 кримських татар. Потім на спецпоселення відправили 9621 вірменина, 12 422 болгарина, 15 040 греків, 1119 німців, 3652 підданих інших держав. Масового розмаху набуло мародерство, грабунки покинутих жител.

Виправдовуючи свої дії, влада запустила механізм пропаганди, звинувативши депортовані народи у «зраді Батьківщині», що на багато десятиліть породило роз'єднаність і взаємну недовіру серед населення. Втративши корінних мешканців, які вміли господарювати у специфічних природно-кліматичних умовах півострова, кримська економіка почала різко занепадати.