НОВА СIЧ (1734-1775 роки)

УПОРЯДКУВАННЯ СIЧI НА ПIДПIЛЬНIЙ

Осiвши напровеснi року 1834-го новим кошем над рiчкою Пiдпiльною, недалеко устя рiчки Базавлука, запорожцi, почуваючи себе в небезпецi вiд помсти татар за свою зраду їм, якнайхутчiше почали робити навкруг коша окопи та змiцнювати своє нове гнiздо засiками; на вали поставили бiля десятка гармат, захованих у пiсках iз давнiх часiв.

Доки навколо Сiчi копали окопи, всерединi будували куренi й iншi сiчовi будови, було закладено дерев'яну церкву святої Покрови, без якої, на думку запорожцiв, не може iснувати й сама Сiч. Тiльки далеко не все товариство запорозьке могло прикласти рук до цього впорядкування, бо частина козакiв, як i звичайно, пiшла на рибальство та полювання, а кiльком полкам довелося-таки взяти участь у змаганнi польських королiв Августа III та Станiслава Лещинського, тiльки вже не на боцi останнього, як того домагався кримський хан, а на боцi росiйського ставленика Августа III

З Прутської умови, за якою Правобережжя знову дiсталося Польщi, та до часiв Нової Сiчi польськi пани зрештою винищили незалежне од панiв козацтво, зорганiзоване Палiєм та його товаришами, й поновили порядки, що iснували до повстання Богдана Хмельницького. З метою залюднення спустошених земель Правобережної України польськi пани закликали на свою дiдизну переселенцiв з Лiвобережжя, обiцяючи їм усiлякi пiльги. Звичайно, на землях, призначених для селитьби, пани виставляли на палi дошки з кiлькома рядками дiрочок, i тi дiрки визначали, скiльки рокiв поселенцi мають володiти грунтами, не виплачуючи оренди i не працюючи на пана. Необачнi люди, рятуючись од панщини, що вже заводилася на гетьманщинi, тисячами переходили на правий берег Днiпра до грунтiв, на яких дехто з них жив ще зi своїми батьками до "Згону", не задумуючись над тим, що станеться в будучинi. Час минав, а пани щороку забивали кiлками на своїх дошках по дiрочцi, а як тiльки всi позабивали, селяни опинилися без власних грунтiв i цiлком у панському ярмi. Одночасно з поневоленням вiдновлялася на Українi й унiя. Вона хутко насувалась iз Заходу й нарештi запанувала на Брацлавщинi та Київщинi.