Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

БОРОТЬБА ЗА ПРАВА Й ВОЛЬНОСТI ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки)

БУЛАВIН ТА ЗАПОРОЖЦI

Рiк 1706-й кошовим отаманом на Сiчi пробув Тимофiєнко, а 1707-го - Петро Сорочинський. Наприкiнцi того ж року на Сiч прибув iз Дону донський козак Булавiн, що пiдняв на Дону збройне повстання проти росiйського уряду. Вiн просив помочi Вiйська Запорозького, але Сорочинський рiшуче вiдмовив i навiть примусив Булавiна виїхати iз Сiчi в Кодак. Незадоволена тим запорозька молодь та голота скинула Сорочинського з уряду й обрала знову кошовим Гордiєнка. Проте й Гордiєнко не згодився допомагати Булавiну й тiльки дозволив приєднатися до нього окремим козакам. Цей вчинок свiдчить, що ще й року 1707-го Гордiєнко не думав виступати проти московської зверхностi.

Через кiлька мiсяцiв на Сiчi розiйшлася чутка про те, що Булавiн розгромив росiйське вiйсько, опанував Новочеркаськ i проголосив себе отаманом Донського вiйська. Запорозька молодь захвилювалась i на радi, що вiдбулася 13 травня 1708 року, дуже нарiкала на вiйськову старшину за те, що та вiдраїла Вiйську боротися разом iз Булавiним проти росiйських воєвод й ухвалила, доки не пiзно, йти на Самару й зруйнувати там московськi мiстечка. Мабуть, що воно так би й сталося, коли б саме тодi не прибули з Межигiрського монастиря ченцi. Почувши, що коїться в Сiчi, вони винесли на майдан хрест та Євангелiє й умовили запорожцiв не пiднiмати зброї на людей православної вiри. Пiд впливом ченцiв бiльшiсть запорожцiв вгамувалася, й похiд на Самарськi мiстечка не склався; проте частина голоти, кiлькiстю бiля 1500 душ, покинула Сiч i пiшла до Булавiна. Пiд проводом отаманiв Безпалого та Драного вони билися з росiйським вiйськом бiля рiчки Торця, а далi, вiдтиснутi бригадиром Шидловським, засiли в Бахмутському городку й там, вiдбиваючись од його вiйська, загинули всi до одного.



Кащенко Адріан