Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

БОРОТЬБА ЗА ПРАВА Й ВОЛЬНОСТI ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки)

КОСТЬ ГОРДIЄНКО-ГОЛОВКО

Лiвонська вiйна Росiї iз Швецiєю ще дужче пiдбурила запорожцiв проти росiйської влади, бо козаки, повернувшись iз походу, розповiли на Сiчi, що росiйськi вiйськовi люди знущались над сiчовиками i з презирством на них дивились. Такий настрiй призвiв до того, що на початку 1702 року кошовим отаманом запорожцi обрали ворога росiйської зверхностi, козака Платнирiвського куреня Костя Гордiєнка-Головка. Походив вiн iз Полтавщини, освiту ж дiстав у Київськiй академiї. Це був певний козак-лицар рiшучої та впертої вдачi. Як i славний Iван Сiрко, Гордiєнко хотiв бачити Вiйсько Запорозьке незалежним нi од якої сусiдньої держави й у такому напрямi повiв справи вiйськовi.

Звiдтодi, як Гордiєнко взяв до рук булаву, Вiйсько Запорозьке неначе прочуняло й захвилювалося. 23 жовтня року 1702-го кошовий послав через Мазепу листа до Москви, повiдомляючи уряд, що козаки не хочуть мати московського мiста в Кам'яному Затонi. Там же, мiж iншим, було сказано: "ще начальники московського вiйська не збудували того города, а вже перевiз наш бiля Кодака вiдняли й чинять нам всякi кривди та збитки. Через те Вiйсько Запорозьке, наказу про збудування города в Кам'яному Затонi слухати не буде, ламати камiнь на будiвлю того города на землях Запорожжя не дозволить, а якщо хто прибуде з московськими людьми той город будувати, то запорожцi будуть оружно на них бити".

Пiд той час козаки були дуже потрiбнi росiйськiй державi через затяжну вiйну зi шведами, i цар Петро Олексiйович замiсть того, щоб розгромити їх за непокору, послав на Сiч стольника Протасова з коштовними дарунками й жалуванням i звелiв своєму посланцевi прийняти од запорожцiв присягу.

Прочитавши урочисто, як годилося за вiйськовим звичаєм, царського листа серед козацької ради, Гордiєнко на пропозицiю стольника - цiлувати на вiрну службу царевi хрест, рiшуче сказав, що Вiйсько Запорозьке не присягатиме через те, що московський уряд порушив вольностi, побудувавши городки на Самарi й споруджуючи фортецю в Кам'яному Затонi, i, коли тi городки будуть поруйнованi, тодi Вiйсько Запорозьке i присягу складе.

Ворог запорожцiв - Мазепа, довiдавшись про цю подiю на Сiчi, послав царевi доноса, доводячи, нiби претензiї запорожцiв на землю по Самарi зовсiм безпiдставнi, бо вони не мають царської жалуваної грамоти, i радив вжити проти козакiв рiшучих заходiв. На Запорожжя ж вiн послав своїх пiдручних пiдмовляти козацтво, щоб скинуло Гордiєнка з кошевства. Це Мазепi таки вдалося, i року 1703-го на кошевство було обрано Герасима Крису.

Догоджаючи Мазепi, Криса розгромив ватаги козакiв Москаля й Ропухи, що шарпали подорожнiх кримцiв, та з того в Сiчi стався заколот, i великi гурти запорожцiв пiшли на Самару, знищили там селiтряний завод гетьмана Мазепи й погрожували Новобогородському городку, а з кiнцем 1703 року знову обрали кошовим Костя Гордiєнка.

Весь 1704 рiк минув на Запорожжi неспокiйно. За згодою Гордiєнка й усього Коша, велика ватага в 3000 козакiв iз гарматами вийшла iз Сiчi, перевезлася вище Кодака за Днiпро на рiчку Самару, добула зброєю та зруйнувала Новосергiївське мiстечко й позганяла з пiвденного боку Орелi всiх людей, що не мали запорозького пiдданства. З комендантом фортецi Кам'яного Затона - боярином Шеншиним - вiдносини запорожцiв були якнайнапруженiшими, доходили до вiйськових сутичок. Незважаючи на все те, можна з певнiстю сказати, що Гордiєнко в тi часи не думав зраджувати царя, а тiльки домагався вiд нього визнання давнiх прав i вольностей Вiйська Запорозького. Це стверджується тим, що полк бiля 2000 козакiв цiлий рiк перебував у складi росiйського вiйська на Ладозi i в червнi брав участь в атакуваннi шведiв на Чорнiй рiчцi, бiля Неви.



Кащенко Адріан