Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

БОРОТЬБА ЗА ПРАВА Й ВОЛЬНОСТI ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки)

МАЗЕПА НА ЗАПОРОЖЖI

Сподiваючись iз боку турок на помсту за Азов, цар звелiв Мазепi зробити багато човнiв i по веснi рушати походом проти бусурманiв на Низ Днiпра разом iз росiйським вiйськом пiд проводом князя Долгорукого. Коли 25 травня року 1697-го гетьман виступив уже в похiд, до нього прибув iз Запорожжя козак Михайло й переказав дуже потрiбнi вiстi про заходи ворогiв. Разом iз тим вiн розповiв про дуже цiкаву подiю, що скидалася на втечу з неволi гетьмана Самiйла Кiшки, а саме: Михайло був бранцем у турецького крамаря 15 рокiв, i, коли той останнiм разом плив зi своїм паном у торгових справах з Цар-города в Козлов, невольники, що перебували на їхнiй галерi, збунтувалися, порозбивали кайдани, знищили всiх бусурманiв i випливли галерою в Днiпро, а бiля Стрiлицi покинули судно й разом iз ним, Михайлом, серед великої небезпеки од татар пiшки повернулися на Сiч.

24 червня Мазепа з вiйськом та обозами прибув до Днiпра й, ставши проти Кодака, вище порогiв, дiждався там згори Днiпра своїх човнiв iз борошном та iншим припасом i став їх спускати вниз через пороги; сам же перевiзся на правий берег i пiшов iз козацьким вiйськом до порога Вiльного й Кiчкаса зустрiчати човни.

Певно, що запорожцi не дуже сприяли Мазепi, бо не дали йому досвiдчених лоцманiв, i доки Мазепинi човни пiднiмали до Кiчкаса, то з них розбилося об камiння й пiрнуло на дно разом iз припасом 17 морських байдакiв та 53, обкладених очеретом, менших.

22 липня гетьман iз козацьким вiйськом зупинився табором бiля Чортомлицької Сiчi. Запорожцi, хоч i не любили Мазепу, та шанували його як гетьмана України i на чолi з кошовим отаманом Яковенком зустрiли його урочисто, з мушкетною й гарматною пальбою. Це було Мазепi так втiшно, що вiн подарував товариству 2000 золотих iз власної кишенi.

Прибувши на Тавань, московське й козацьке вiйсько заходилося будувати бiля старої фортецi нову, й, коли вже її майже кiнчали, до Таванi пiдступили татари й турки. Кримська орда наблизилась зi схiдного берега; Бiлгородська ж пiдступила з правого, а Днiпром пiдпливало турецьке вiйсько.

Незважаючи на те, що в Мазепи i князя Долгорукого було бiля 200 000 вiйська, вони, побачивши орди, не мали зваги напасти на них i мерщiй стали вiдходити назад, повз Запорозьку Сiч, на рiчку Орель; у Таванi ж лишили всього 6000 з'єднаного вiйська, росiйського й козацького, та ще 1000 запорожцiв на чолi з отаманом Яковенком.

Розумiючи, що в Таванi обмаль вiйська, татари кинулись облягати острiв так, що Яковенковi, аби утримати фортецю, довелося викликати iз Сiчi все Запорозьке Вiйсько й послати гетьмановi звiстку, щоб давав помiч.

Мазепа й Долгорукий вернули з Опiшнi 20 000 вiйська назад у Тавань, та, доки воно прибуло, татари поробили навкруг нової фортецi шанцi, пiдiйшли рiвчаками до Таванi й, пiдкопавши мури, висадили їх вибухом у трьох мiсцях. Проте, коли вони кинулися на штурм, запорожцi разом iз спiльниками вiдбили їх i дещо поновили стiни. Не добувши Таванi, татари пiдступили до Кизикермена, а коли їх зустрiли вогнем i там, вони, простоявши пiд фортецями, доки почалися холоди, рушили назад у Крим та Бiлгород.

Через зиму, а саме влiтку 1698 року, Мазепа i князь Долгорукий знову вибралися походом на Крим, та тiльки ще дужче набралися сорому. Вони йшли з Орелi через Самару, схiдною стороною Днiпра, i, не дiйшовши далi Таванi, вирядили звiдтiля .пiд Перекоп вiддiл вiйська на 10 000 душ. Але, зазнавши невдачi, тi повернулися назад. Дiждавшись вiйська, князь Долгорукий iз гетьманом по-прошкували на Україну, покинувши Тавань на самих козакiв. Запорожцям довелося тяжко, та вiйсько добре розумiло, яку вагу для життя Запорожжя мали фортецi на Таванi, й пильно обороняло їх од татар.



Кащенко Адріан