Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

БОРОТЬБА ЗА ПРАВА Й ВОЛЬНОСТI ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки)

НОВI МОРСЬКI ПОХОДИ ЗАПОРОЖЦIВ

Користуючись зруйнуванням турецьких фортець на Днiпрi, кошовий Iван Гусак у квiтнi 1696 року вiдрядив iз Сiчi пiд проводом полковника Чалого 500 сiчовикiв на море. Там запорожцi вистежили сiмнадцять турецьких галер та сандалiв, що везли до Очакова припас i крам, маючи невелику турецьку залогу, й, напавши на той флот, штурмом побрали судна, захопивши крам на свої чайки, самi ж кораблi потопили.

Велика здобич, привезена Чалим на Сiч, заохотила запорожцiв до нового походу, й новообраний кошовий отаман Якiв Мороз в червнi сам виплив на 40 чайках з 1740 козаками. В морi запорожцi подiлились на два вiддiли: Чалий iз десятьма чайками повернув на Крим; кошовий же Мороз пiшов гуляти морем та вистежувати турецькi кораблi.

Приставши до берега неподалiк Козлова, Чалий знищив кiлька татарських сiл та, взявши здобич i 62 бранцi, поплив назад. Та пiд час повороту його спiткала недоля: бiля Очакова на запорожцiв напало кiлька турецьких галер i сандалiв i почали громити їх iз гармат. Щоб врятувати товариство, Чалий пристав до острова Березань, окопався там i два днi вiдбивався; на третю ж нiч нишком посадив козакiв на чайки й рушив до Днiпра; але втекти запорожцям не вдалося: бiля Сагайдачних кучугур турецькi галери наздогнали козакiв i заступили їм шлях у Днiпро. Чалий змушений був топити чайки й виходити на лiвий берег, а там запорожцям склалося ще на гiрше: в Ольховому лiсi їм перетнув шлях сам хан з ордою; з тилу ж переслiдували яничари на галерах, i хоч як завзято оборонялися запорожцi весь день, та бусурмани щiльно оточили їх великою силою i, чимало повбивавши, решту, здебiльшого поранених, разом iз ватажком взяли у полон. Чалого вони зразу ж замучили, а товариство кiлькiстю 340 душ послали до Очакова в неволю.

Ой, ударивсь пан отаман об сирую землю:

"Земле, земле сирая, ти матуся рiдная!

Прийняла ти вiйська много запорозького,

Прийми й мене, отамана молоденького!"

Так загинув Чалий, нагадавши своїм походом та смертю колишню невмирущу славу Вiйська Запорозького.

Мало не спiткала така ж доля й кошового отамана Мороза. Початок походу був добрий: запорожцi вистежили в морi кiльканадцять турецьких кораблiв, напали на них i захопили три кораблi, останнiх же розiгнали по морю. На кораблях Мороз знайшов п'ять листiв вiзира до хана з усiлякими наказами й розпорядженнями; розумiючи вагу тих послань, швидше поплив до Днiпра, щоб передати iз Сiчi тi листи через гетьмана царевi. Тiльки в Днiпрових гирлах на козакiв напали турки з галерами, певно, тi ж самi, що зловили там i Чалого, а зi схiдного берега цiлими хмарами насiдали татари. Мороз спробував, було, пробитися крiзь турецький флот угору Днiпра, та те не вдалося. Тодi кошовий направив байдаки до захiдного берега та, закопавши гармати i всю свою здобич бiля Стрiлицi в пiсках, а чайки потопивши, продерся серед ночi крiзь орду й прибув на Сiч суходолом, провiвши навiть з собою 27 бранцiв iз галер.

Походом Мороза й Чалого на море запорожцi вiдтягли на себе турецький флот й орди кримського хана i тим дуже полегшили царевi справу бiля гирла Дону, так що 17 липня 1696 року вiн з росiйським вiйськом та українськими козаками, що були пiд проводом наказного гетьмана Лизогуба, взяв мiцну турецьку фортецю Азов.



Кащенко Адріан