Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

БОРОТЬБА ЗА ПРАВА Й ВОЛЬНОСТI ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки)

ПОХIД ГОЛIЦИНА ЧЕРЕЗ ЗАПОРОЖЖЯ

Виконуючи умову з Польщею, росiйський уряд по веснi 1687 року послав на Крим 100000 росiйського вiйська пiд проводом князя Голiцина та 50000 українських козакiв на чолi з гетьманом Самойловичем. На початку червня обидва вiйська пiдiйшли до рiчки Самари й, спорудивши 12 мостiв, перевезлися разом з обозами на пiвденний її берег. За кiлька днiв до з'єднаного вiйська прилучилися запорожцi з кошовим отаманом Филоном Лихопоєм, i всi разом вирушили до рiчки Конки.

Запорожцi вели перед вiйська й, дiставшись за Конку, сповiстили Голiцина, що всi степи на пiвдень од тiєї рiчки спаленi татарами й рухатися неможливо, бо скрiзь замiсть трави попiл. Голiцин не послухав цiєї поради й пiшов iз Самойловичем далi. Тяжко було просуватися пустелею, бо курява од попелу виїдала очi й забивала дух, а ще тяжче доводилося коням, бо майже не було пашi. Доки вiйсько вибралося за Янчокрак, попрямувало до рiчки Карачарiвки, конi вже так захляли й потомилися, що не мали сили тягти вози й гармати i стали дохнути.

Спiльники змушенi були повертати назад, а щоб татар все-таки брав острах, Голiцин послав 20000 стрiльцiв, а гетьман 20 000 козакiв на захiдний бiк Днiпра штурмувати разом iз запорожцями Кизикермен.

Головне росiйське й українське вiйсько, простуючи пiсля того схiдним берегом Днiпра, на початку липня прибуло до Самари й почало переходити мостами на пiвнiчний берег. Тут сталася несподiвана й дивна пригода. Козаки ледве встигли переправитися, як з дванадцяти мостiв спалахнуло i згорiло десять, i Голiцину довелося зводити нову переправу.

З того випадку скористалася козацька старшина, що ненавидiла Самойловича, й написала Голiцину доноса, нiби мости спаленi через зраду гетьмана. Голiцин повiдомив про те Москву, й через два тижнi Самойловича скинули з гетьманського уряду й одвезли до Москви. Згодом його заслали в Сибiр, де вiн i помер у Тобольську; величезнi ж його маєтностi й багатства були подiленi мiж казною росiйської держави та скарбницею нового гетьмана.

Скинувши Самойловича, князь Голiцин тут же, у походi, бiля рiчки Коломака, скликав 25 липня 1687 року козацьку раду, яка обрала гетьманом генерального осавула Iвана Мазепу. Не можна сказати, щоб це робилося "вiльними голосами". Мазепа не уславився ще нi як вояка, нi як добрий товариш, вiн тiльки був дуже заможний та лукавий i, як згодом вiн сам хвалився царевi Петру, дав за обрання на гетьманський уряд князю Голiцину 11.000 карбованцiв та добрi дарунки.



Кащенко Адріан