Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

БОРОТЬБА ЗА ПРАВА Й ВОЛЬНОСТI ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки)

НАСЛIДКИ БАХЧИСАРАЙСЬКОЇ ЗГОДИ

30 квiтня року 1682-го Сiч отримала з Москви грамоту з повiдомленням про те, що на царський престол сiв Петро Олексiйович. Вiйсько Запорозьке склало йому присягу, i влiтку того ж року новообраний кошовий Василь Олексiєнко, сповiщаючи росiйський уряд через посланцiв про присягу Вiйська Запорозького, разом з тим скаржився на те, що татари не пускають козакiв на Низ, а без того запорожцям нема з чого жити. Проте росiйський уряд тепер уже не мiг нiчого зробити й раз у раз наказував козакам не зачiпати татар.

Це невдовзi призвело до того, що року 1683-го козаки почали грабувати всiх купцiв, що проїздили через запорозькi землi, незважаючи на те, чи були вони татари, вiрмени, поляки, росiяни i навiть українцi, а на початку року 1684-го пограбували i втопили татарського гiнця. Разом iз тим запорожцi стали наскакувати на татарськi кочовища, вiдбивати у них коней, худобу й завдавати сусiдам всякої шкоди.

У таких грабунках та дрiбнiй вiйнi з татарами минули роки 1684-й та 1685-й. Року L686-ro кошовий отаман Грицько Сагайдачний надумав, було, здiйснити напад на татар i послав, як робилося i в давнi часи, просити донських козакiв, щоб зi свого боку вони пiдтримали, та виявилося, що й на Дону вже iснували iншi порядки: донцi надiслали листа кошового до Москви, а звiдтiля надiйшов Сагайдачному наказ, щоб нi в якому разi не смiв нападати на татар.

Пiд час кошевства Грицька Сагайдачного мiж Польщею й Росiєю була пiдписана навiть згода. За нею Польща назавжди зрiкалася Києва. Росiя ж обiцяла допомагати Речi Посполитiй у її боротьбi з татарами й турками, що тодi ворогували з Польщею. Користуючись цiєю згодою, польський король Ян Собеський, виганяючи туркiв iз Галичини, листом до Сагайдачного просив Вiйсько Запорозьке надати йому допомогу. Обмiркувавши листа на радi, запорожцi кiлькiстю 2700 душ ходили за Буг, пробилися через землi, захопленi татарськими загонами, аж у Молдову й сполучилися з польським вiйськом у Яссах. Пiсля того походу, пiд зиму 1686 року, король пустив запорожцiв на Сiч, подарувавши кожному з них за службу по десять карбованих талярiв.



Кащенко Адріан