Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ВIЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ ПIД ЧАС ВЕЛИКОЇ РУЇНИ (1648-1680 роки)

ТУРКИ НА ПОДIЛЛI

Польський король Ян Собеський немарне страхався приходу на Україну турецького султана - на початку лiта року 1672-го султан Махмуд IV iз великим вiйськом перейшов Дунай, а далi й Днiстер i, вiдплачуючи за напади польського вiйська на Дорошенка, пiдступив до Кам'янця; Дорошенко ж тим часом у спiлцi з татарами розгромив пiд Батогом полякiв та козакiв Ханенка. В серпнi турки взяли Кам'янець i, повернувши на пiвнiч, наблизилися до Львова й почали його штурмувати. При тому Дорошенко з козаками пiдходив навiть пiд Крехiвський монастир, що тодi майже один на всю Галичину ще дотримувався православної вiри. Налякана виступом туркiв, Польща пiшла iз султаном на згоду й за Бучацькою умовою 7 жовтня 1672 року вiддала Туреччинi Подiлля i зреклася України, визнавши її за Дорошенком, себто незалежною вiд Польщi. Пiдлеглiсть своїм одвiчним ворогам-бусурманам була огидна кожному українцевi, не сприймав її й Дорошенко; i коли вiн пiшов пiд турецьку зверхнiсть, то лише з тим, щоб зберегти Українi волю. Як тiльки замiри Дорошенка здiйснилися, i вiн вивернувся з-пiд Польщi, негайно ж спорядив до Москви послiв сказати, що охоче передасть свiй край пiд росiйського царя, якщо там буде така ласка прийняти його землю на пiдставi умов iз Богданом Хмельницьким.

Цар пристав на пропозицiю Дорошенка, i скликаний iз приводу цього Земський собор ухвалив приєднати всю правобiчну Україну. Але того не сталося, з одного боку, тому, що Польща, як тiльки турки вийшли за Дунай, знову почала домагатися влади над Україною; з другого ж боку, тому, що на Лiвобережжi, замiсть невiдомо за що засланого до Сибiру Дем'яна Многогрiшного, вже був обраний новий гетьман Самойлович, i вiн через своїх посланцiв умовив царя не брати Дорошенка пiд свою руку, а краще затвердити гетьманом обох берегiв Днiпра його, Самойловича, обiцяючи не вимагати для України окремих прав, як на цьому наполягав Дорошенко.

Московський уряд визнав Самойловича гетьманом усiєї України i звелiв Ромодановському йти з вiйськом i допомогти своєму ставленику забрати Правобережжя. Спiльники, переправившись через Днiпро, опанували Каневом та Черкасами й почали переманювати на свiй бiк правобережнi полки. Дорошенко хотiв iще позмагатися, але український люд i козаки вiдсахнулися од нього. Торiшнє перебування туркiв на Українi переконало всiх, що Дорошенко продався бусурманам, а перебудова в Кам'янцi костьолiв на мечетi страшенно вразила всiх i ще бiльше вiдвернула од нього населення. За якийсь час усi правобережнi полки визнали гетьманом Самойловича, а Дорошенко залишився тiльки з Чигирином та кiлькома тисячами козакiв.

На 15 березня в Переяславi зiбралася рада з представниками вiд усiх полкiв, i вона проголосувала за гетьмана Самойловича та за росiйську зверхнiсть. Туди ж прибув i Ханенко; зрiкшись свого гетьманства, якого, власне, вже й не мав, вiн передав свою булаву Самойловичу разом iз рештою артилерiї. Клейноди були наданi Ханенковi од польського короля через посланцiв Вiйська Запорозького, й запорожцi вважали їх своєю власнiстю; гармати ж та конi до них теж були їхнi; й вони, зачувши про подiї в Переяславi, стали вимагати вiд нового гетьмана, щоб вiн прислав гармати, коней та клейноди на Сiч, але Самойлович знехтував цими вимогами й одразу ж позбувся пiдтримки в низового козацтва.

Тим часом славний Сiрко, опинившись року 1672-го на волi, з початку наступного року знову був обраний кошовим отаманом на Запорожжi, а тiєї ж весни, не беручи участi в боротьбi Самойловича з Дорошенком, повiв своїх козакiв на турецькi мiста Аслам та Очакiв i, здобувши їх, поруйнував; наприкiнцi ж лiта вiн ходив на Муравський шлях, вистежив там татарський загiн, що хотiв пограбувати Слобiдську Україну, розгромив його й захопив багатьох татар у бранцi. Коли пiсля цiєї щасливої перемоги над ворогами Сiрко повертався на Сiч, то мало сам з усiм своїм товариством не дiстався в полон. На запорожцiв наскочила цiла орда татар у 8000 коней, оточила їх у степу й три днi тримала в облозi. Врештi мужнiй ватажок козакiв розгромив бусурманiв i пробився з товариством на Сiч. А за мiсяць славний невсипущий лицар опинився iз запорожцями за Бугом, захопив Тягиню, спалив її i спустошив Буджак аж до Бiлгорода.



Кащенко Адріан