Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ВIЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ ПIД ЧАС ВЕЛИКОЇ РУЇНИ (1648-1680 роки)

БОРОТЬБА СIРКА З ГЕТЬМАНОМ ТЕТЕРЕЮ Й ЧАРНЕЦЬКИМ

Невдовзi прибули на Сiч посланцi гетьмана Тетерi з листами, в яких вiн умовляв запорожцiв згадати, що зверхником козацьким iз дiдiв-прадiдiв був польський король i що тiльки на боцi Польщi Україна може зберегти свої права й звичаї. Коли на козацькiй радi в Сiчi читалися тi листи, то голоси запорожцiв подiлилися: чимало козакiв ставало на бiк короля, а все-таки велика бiльшiсть запорожцiв ще не забула польської неправди та вчинкiв Чарнецького й не хотiла й слухати про польську зверхнiсть. Скiнчилося на тому, що рада ухвалила лишитися пiд протекцiєю царя, й Сiрко одiслав Брюховецькому листи Тетерi.

З початком року 1664-го король польський Ян Казимир вийшов на Лiвобережжя з вiйськом, щоб одiбрати Україну збройною рукою од росiйського царя. Дiставши про те звiстку, кошовий отаман Сiрко послав частину запорожцiв iз полковником Чугуєм на помiч Брюховецькому; сам же, з останнiм вiйськом, пiшов за Буг, щоб не дати татарам прийти на помiч полякам. Бiля Бендер запорожцi поруйнували й пошарпали чимало татарських сiл, а потiм стали виганяти полякiв та жидiв з українських мiст i визволили од польських залог Брацлав, Кальник, Могилiв, Рашкiв, Умань, Смiлу й iншi мiста пiвденної України.

На Лiвобережжi тим часом царське вiйсько та козацькi полки з Брюховецьким розгромили польського короля й загнали його за Десну. Пiсля тiєї перемоги Брюховецький перейшов на правий бiк Днiпра i хотiв захопити Чигирин, а тут на помiч Тетерi наспiв запеклий ворог українського люду Степан Чарнецький iз польським вiйськом та кiлькома тисячами татар i розбив Брюховецького так, що той мусив вiдступати до Черкас.

На помiч Брюховецькому саме тодi йшов Сiрко iз запорожцями, та спiзнився, i Чарнецький, одiгнавши од Чигирина Брюховецького, рушив назустрiч Сiрковi. Бiля Бужина, що вище Крилева, мiж запорожцями й поляками спалахнув кривавий бiй: запорожцi не подужали значної сили Чарнецького й Тетерi, а проте пробилися повз вороже вiйсько й подалися понад Днiпром до Черкас, щоб з'єднатися iз Брюховецьким; Чарнецький же, переслiдуючи їх, побував на батькiвщинi Богдана Хмельницького в Суботовi, знищив те мiсто, викопавши з домовини кiстяки гетьмана Богдана та сина його Тимоша, спалив їх, а попiл розвiяв по вiтру. Ця ганебна для полякiв подiя сталася на великоднi свята 1664 року.

Становище Правобережної України щодалi ставало ще тяжчим: росiйська держава намагалася вернути її пiд свою владу, Польща - пiд свою, й обидвi руйнували й палили українськi мiста й села, де сидiли ворожi залоги. До того ж, Польща, не сподiваючись на власне вiйсько, закликала собi на помiч татар i, замiсть грошової плати за їхню службу, дозволяла своїм спiльникам забирати не покiрливий їй люд у неволю.

Чарнецький, ганяючись iз татарами i поляками за Сiрком, обложив мiсто Черкаси, та не змiг його взяти й одiйшов геть: почувши ж, що Сiрко iз запорожцями перебрався до Смiли, обступив це мiсто з великою силою i почав його штурмувати. Сiрко кiлька разiв вiдбивав атаки полякiв, а потiм потай iз частиною запорожцiв проник у Капустяну долину, де стояв татарський табiр, i так розгромив татар, що тi навiть покинули йому весь свiй скарб i обоз.

Пiсля того Сiрко iз запорожцями ще кiлька мiсяцiв крутився по всiй Українi, вишукуючи татарськi загони та знищуючи їх. Найславнiшi для запорожцiв та Сiрка битви з татарами були пiд Городищем, за 25 верст од Корсуня, та неподалiк Уманi, де Сiрко упень розбив польських спiльникiв. Поєднавшись пiсля того з кiлькома правобережними полковниками, що пiд впливом Вiйська Запорозького зреклися Тетерi, Сiрко пiшов на Чарнецького, який перебував iз вiйськом у Корсунi, маючи на думцi оддячити йому за ганебний вчинок iз прахом Богдана Хмельницького; та Чарнецький не наважився зчепитись iз Сiрком i вiдступив до Брацлава.



Кащенко Адріан