Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

БОРОТЬБА ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ З-ПIД ПОЛЬЩI (1590-1649 роки)

ПЕТРАЖИЦЬКИЙ-КУЛАГА

Куди подiвся пiсля того Тарас Трясило, оспiваний Шевченком у його поемi "Тарасова нiч", невiдомо. Iсторичнi джерела бiльше не згадують про нього. Певно, що вiн, виступивши проти короля, вже не мав змоги лишатися гетьманом i, передавши булаву заступниковi, знову став звичайним вiйськовим товаришем, як це чинила й уся запорозька старшина; вiдомо лише, що невдовзi пiсля битви на Альтi гетьманом було затверджено Арандаренка, та запорожцi незабаром скинули його i року 1631-го обрали своїм ватажком Петражицького-Кулагу.

Року 1632-го в Польщi сталася велика подiя: вмер король Жигмонт III, що стiльки лиха завдав православнiй вiрi, козацтву i взагалi Українi. На сейм, який мав обрати нового державця, прибули делегати й од свiдомої української шляхти (хоч її й було обмаль), од православного духовенства й од Вiйська Запорозького. Всi вони вимагали: щоб українська шляхта зрiвнялась у правах iз польською, а православна вiра мала тi ж права, якими користувалися за зверхностi литовської, й православних владик потрiбно затвердити й повернути їм усi церкви, монастирi й маєтки, переданi унiатам; до того ж, козаки прагнули добитися дозволу брати участь у виборах короля, бо вони - частина тiла Речi Посполитої.

На вимоги про виборчi права польськi сенатори глузливо вiдповiли, що хоч козаки справдi частина тiла Польщi, але така, як волосся або нiгтi, що, мовляв, доки вони невеликi, то їх доглядають, а як одростуть, то їх пiдрiзають. Тож нiяких прав на вибори козаки й не дiстали. Що ж до духовних справ, то новий король Владислав, хоч i з великими зусиллями, та вмовив-таки сейм постановити, щоб митрополичi кафедри були рiвно подiленi мiж унiатами й православними, а также вчинити iз церквами й монастирями.

Отже, зi смертю Жигмонта III православнi дещо придбали на паперi, та тiльки здiйснити те в життi було нелегко, бо унiати не хотiли нiчим поступатися; польський же уряд не лише їх не змушував до того, а навiть заступався за них. За таких обставин гетьман Петражицький iз Вiйськом Запорозьким щиро пiдтримав православне духовенство - козаки зi зброєю вiдбирали в унiатiв церкви й монастирi. Мiж iншим, ними було захоплено й собор святої Софiї в Києвi й передано його митрополитовi Петру Могилi, що багато працював для пiднесення православної вiри й українського нацiонального життя.



Кащенко Адріан