БОРОТЬБА ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ З-ПIД ПОЛЬЩI (1590-1649 роки)

МИХАЙЛО ДОРОШЕНКО

Не задоволенi Жмайлом та угодою з поляками, запорожцi обрали гетьманом Михайла Дорошенка, дiда славнозвiсного Петра Дорошенка, i той заспокоїв i розважив козацтво, сказавши, що пiд час вiйни iз шведами король однаково запрошуватиме на службу всiх козакiв, а через те, мовляв, вимога про реєстр не має нiякої ваги.

Вiйною полякiв iз козаками одразу ж скористалися татари; i кримський хан Махмут-Гiрей, той самий, що мав подати допомогу запорожцям у битвi з Конецпольським, на початку року 1626-го з ордою наскочив на Подiлля й сягнув, забираючи людей у неволю, аж до Галичини; пiд осiнь прийшов на Україну й Нуреддин-султан i, наблизившись iз величезним вiйськом до Бiлої Церкви, став там табором, розiславши в усi боки свої загони.

Обороняти Україну не було кому, бо поляки й городовi козаки саме вирушили на пiвнiч битися iз шведами, запорожцi ж нiчого не знали про татарськi наскоки, бо вороги рухалися не через Запорожжя, а з Буджака. Коли звiстка про напад татар надiйшла на Сiч, Дорошенко вмить виступив iз вiйськом та, перетявши всi шляхи на пiвдень, повернув на зруйновану й спалену Україну i там, наскочивши на головний татарський табiр, ущент розгромив орду й, загнавши решту в рiчку Рось, потопив її у водi. В цьому славному бойовищi гетьман бився, як простий козак, i своїм власним списом простромив вiсiм татар.

Визволивши пiд Бiлою Церквою кiлька десяткiв тисяч люду, який татари зiбрали вже з усiх околиць, щоб гнати до Криму, Дорошенко наказав козакам винищувати дрiбнi ворожi загони й невдовзi забезпечив спокiй усiй Українi.

Упоравшись iз нападниками, Дорошенко послав королевi чимало значних бранцiв, десять татарських корогов та бунчук i просив вернути козакам їхнi стародавнi права. Ухиляючись од певної вiдповiдi, король звелiв гетьмановi скликати всiх реєстровцiв, якi ще не вирушили походом на пiвнiч, та зiбрати 2000 козакiв поверх записаних у реєстрi й негайно вести те вiйсько на битву iз шведами. Тiльки Дорошенко, пам'ятаючи королiвську вiддяку Сагайдачному, не скорився тому наказовi й надiслав таку вiдповiдь, що вiн, мовляв, не може лишити Україну не захищену вiд нападiв орди та й не пiд силу йому змусити козакiв служити польськiй коронi, коли над ними чинять усiлякi утиски й забороняють їм ходити на Чорне море, без чого вони дуже збiднiли.

I справдi Вiйсько Запорозьке мало свої клопоти й турботи. Турецький султан, скориставшись ослабленням козаччини в 1625 та 1626 роках через вiйну з поляками, звелiв одбудувати заново й розширити мiсто Аслам-Кермень на островi Тавань та заступив запорожцям шлях до моря. Сiчовики цього не стерпiли й на своїй радi ухвалили iти походом на Аслам-Кермень. Року 1628-го Дорошенко вирушив iз запорожцями до того мiста й Днiпром, i степом, оточив його з усiх бокiв i, добувши штурмом, вирiзав там до ноги всiх туркiв. Потiм, зруйнувавши ту фортецю та забравши чимало зброї й кiлька десяткiв гармат, гетьман повернувся з пiшим i комонним вiйськом на Сiч, а запорожцi, що були на чайках, прямо з Таванi випливли в море й пограбували турецькi береги бiля Бургаса.

У той час у Криму мiж татарами зчинився заколот: хан кримської орди Шагiн-Гiрей, брат Махмута, який зрадив Жмайла, воював iз мурзою Буджацької орди Кантемiром i був на Буджаку розбитий; коли ж вiн iз рештою вiйська повернувся в Крим, то султан турецький скинув його iз ханства, й Кантемiр зi своєю ордою вдерся в кримськi володiння. Тодi Шагiн-Гiрей звернувся до запорожцiв за пiдмогою, обiцяючи за пiдтримку коштовнi дарунки всьому товариству.

Козаки охоче згодилися разом iз татарами бити татар i того ж 1628 року вирушили на чолi з Дорошенком у Крим. Кантемiр уже встиг на той час загнати Шагiн-Гiрея до Бахчисарая i там тримав його в облозi. Дорошенко, здобувши Перекоп, поквапився визволити хана. Але назустрiч козакам Кантемiр вислав велике вiйсько, i десь бiля рiчки Салгиру спалахнула битва. Нелегко довелося запорожцям: сам гетьман, що знову бився, як простий козак, загинув у бою; проте сiчовики розгромили татар так, що вони з пораненим Кантемiром мусили тiкати на Карасубазар у Кримськi гори. Козаки стали їх переслiдувати й кiлька разiв ще билися з ними, i хоча пiд час тих сутичок запорожцi втратили тисячу чоловiк свого товариства, але ж Кантемiра вiдтиснули аж за Кафу, а Шагiн-Гiрея визволили з облоги.

Затримавшись у Криму, доки хан набрав собi вiйсько, козаки повернулися на Сiч, прихопивши iз собою чимало татарського добра й десяток польських гармат, якi ранiше пiд Цецорою вiдбив у полякiв Кантемiр, а тепер вони вiд нього дiсталися запорожцям.



Кащенко Адріан