БОРОТЬБА ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ З-ПIД ПОЛЬЩI (1590-1649 роки)

НОВI УТИСКИ ПОЛЯКIВ

Скаравши Северина Наливайка на смерть, польський сейм проголосив козакiв ворогами Польщi й позбавив їх прав, наданих Вiйську Запорозькому королем Стефаном Баторiєм. У запорожцiв було забрано мiсто Трахтемирiв; козацькi грунти попривласнювали собi сусiднi пани, а кварцяному вiйську наказали, обороняючи польськi маєтки, вбивати запорожцiв без будь-якого суду.

Недоля, що спiткала козацтво на Солоницi, тяжко вiдбилася на всьому життi України. Унiя й католицтво почали пускати своє корiння глибше й глибше, нiж досi. Православнi метрополiї, погромленi, занепали зовсiм, а в їхнi церкви стали призначатися попи за грошi й тiльки тi, що не дбали про духовнi потреби народу, а лише про власну кишеню. Селянство було поневолене до того, що пани звали його бидлом, тобто тварюкою, а мiщанство, позбавлене багатьох прав, украй збiднiло. Українська шляхта в Галичинi й на Подiллi вся без винятку переходила до католицтва, й така зрада вiрi батькiв, з боку колишнiх князiвських та боярських руських родин, мала мiсце й на Волинi, Київщинi й навiть на Лiвобережжi України. Тi ж верстви української шляхти, якi трималися ще давнини й покладали надiю на те, що їм у змаганнi з польщизною допоможе козацтво, пiсля Солоницi занепали духом, передбачаючи наближення повної руїни української культури й православної вiри.

Пiсля тяжкої поразки пiд Солоницею козаки два роки бунтували, ворогували мiж собою й навiть билися. Помiркована частина намагалася покiрливiстю повернути собi ласку польського народу, щоб знову придбати втраченi права; запорожцi ж нi в чому не хотiли вiдступати вiд своїх давнiх прав та звичаїв i називали городових козакiв зрадниками. Зi своїм гетьманом Полоусом сiчовики навiть ходили вiйною на реєстровцiв та вчинили над ними криваву розправу.



Кащенко Адріан