Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

БОРОТЬБА ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ З-ПIД ПОЛЬЩI (1590-1649 роки)

СПIЛКА ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО З НIМЕЦЬКИМ ЦIСАРЕМ

Наприкiнцi XVI столiття Європа перебувала в дуже скрутному становищi вiд нападiв туркiв. Вони поруйнували й заполонили на берегах Чорного та Середземного морiв усi iталiйськi колонiї (Генуезькi та Венедськi), дуже притиснули iспанцiв, давно пiдтоптали собi пiд ноги Вiзантiйське грецьке царство, всi слов'янськi народи Бал-канського пiвострова й, нарештi, розгромили вiйсько нiмецького цiсаря й, вiдвоювавши в нього Угорщину, загрожували навiть столицi всiєї Цiсарщини - Вiдню.

Турецькi вiйськовi заходи стурбували самого папу римського Григорiя XIII, i той спiльно з нiмецьким цiсарем Рудольфом II почав збирати велику силу, щоб разом з усiма народами Європи розбити туркiв i вигнати їх з європейських земель. Прочувши про бойовий хист запорозьких козакiв, папа й цiсар послали до них просити, щоб запорожцi допомогли нiмцям перемогти туркiв в Угорщинi.

Посланець папи римського Комулео не наважився їхати на Сiч диким степом, лише обмежився тим, що в травнi мав розмову з тими козаками, яких зустрiв на Подiллi; посланець же Рудольфа II Ерiх Лясота в червнi 1594 року прибув Днiпром через пороги на Сiч i, дочекавшись повернення з походу кошового отамана Микошинського, урочисто вручив Запорозькому Вiйську надiсланi цiсарем клейноди - велику вiйськову корогву та срiбнi сурми.

Про цю подорож на Сiч та своє перебування там Лясота склав надзвичайно цiкаве оповiдання. З нього ми довiдуємось, що татари в тi часи тримали понад порогами, на лiвому березi Днiпра, свої чати й залоги й нападали на козакiв, коли тi невеликими ватагами рухалися з України на Запорожжя; що Сiч Запорозька року 1594-го мiстилася на одному з островiв Базавлуку бiля Чортомлицького Днiприща.

Рiчка Чортомлик впадала в Днiпро напроти Лугу Базавлугу, що подiляється на кiлькасот островiв; iз них лише на одному, що хоч i дуже змитий водою, а i в нашi днi бiля Чортомлицької Днiпрової протоки, проти теперiшньої слободи Капулiвки, понинi вгадуються ознаки давнiх будiвель. Без сумнiву, на цьому островi, прозваному пiзнiше Городищем, й стояла наприкiнцi XVI столiття Запорозька Сiч. Iсторик Аполлон Скальковський називає її "Баторiєвою" через те, мабуть, що її закладено за часiв короля Стефана Баторiя; iншi ж дослiдники не вiдрiзняють її вiд Старої Сiчi (Чортомлицької), що iснувала й за кошового Iвана Сiрка, й, навiть малюючи Базавлуцький острiв, звуть його Чортомлицькою Сiччю. Проте хто огляне руїни на березi й островi, зрозумiє, що залишки на островi давнiшi.

Далi, з оповiдання Ерiха Лясоти, ми знаємо, що на Базавлуцькiй Сiчi запорожцi жили вже не в куренях, а по хатах, якi лише називалися куренями, що вiйсько мало свою канцелярiю й вiйськового писаря (Левка Вороновича) i що Базавлуцький острiв у тi часи був невеликий, так що коли Лясота вручав запорозькому товариству переданi цiсарем грошi, то вiйськова рада збиралася не на островi, а в степу - на березi проти Сiчi.

У своїх нарадах iз козаками Лясота не всього досягнув, чого бажав. Хоча йому й допомагав своїм впливом колишнiй кошовий Лобода, запорожцi запевняли, що охоче, як i завжди, воюватимуть проти бусурманiв, не шкодуючи свого життя, але вони не можуть зараз, як їх просить Лясота, йти в Угорщину наздоганяти татар через те, що вони взимку захопили мало не весь запорозький табун та й на Сiчi лишилося тiльки 3000 козакiв, а волохи - дуже зрадливi люди, тому запорожцi й не зважувалися вирушати з такою малою силою в похiд через Волощину й Молдову; до того ж, Лясота не мiг висунути певних умов щодо харчування вiйська та плати за його участь у вiйнi.

Таким чином, посланець нiмецького цiсаря виїхав iз Сiчi, тiльки заручившись обiцянкою запорожцiв, що вони воюватимуть проти туркiв на своїх шляхах i на Чорному морi.



Кащенко Адріан