Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

БОРОТЬБА ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ З-ПIД ПОЛЬЩI (1590-1649 роки)

УТИСКИ КОЗАЧЧИНИ

Перша доба козацького життя - часи, коли воно виникло та набувало сили - закiнчилася смертю короля Стефана Баторiя. Той король хоч i завдавав козакам кривд i намагався тримати їх у своїх руках, а проте визнавав козацтво потрiбним для оборони України й Польщi вiд татар i не тiльки не мав на думцi його знищувати, а навiть наблизив права козакiв до прав шляхетства. Наступник Стефана Баторiя - король Жигмонт III, що став королем року 1587-го, був зовсiм iнших поглядiв на козацтво й невдовзi виступив його запеклим ворогом.

Козацькi морськi походи 1584 - 1589 рокiв так роздратували турецького султана, що у Стамбулi великий вiзир гримав на польського посланця, наче на наймита, страхаючи, що кине на Польщу величезне вiйсько i всiх полякiв поверне на бусурманiв Почувши такi погрози, король Жигмонт III занепокоївся й року 1590-го скликав сейм, щоб порадитися iз шляхтою що робити Польськi пани дуже ремствували на сваволю козакiв Запорозька воля була їм найгiршою болячкою, бо баламутила їхнiх українських пiдданцiв, нагадуючи селянам, що й вони можуть бути такими ж вiльними, як козаки Пiд час сейму шляхта вимагала вiд короля, щоб козацтво зрештою винищити Король i сам був не вiд того, та тiльки коли постало питання, як же оборонятися од турецького вiйська, що все-таки посуне на Польщу, то всi згодилися на тому, щоб Запорозьке Вiйсько лишалося й надалi, але приборкати його так, щоб воно не жило своєю волею, а тiльки справляло королiвську службу

Постанови сейму зводилися до того, щоб коронний гетьман iшов iз вiйськом на Запорожжя й упорядкував по-новому Вiйсько Запорозьке, а саме всiх свавiльникiв iз Сiчi вигнати, а над слухняними поставити ротмiстрiв та сотникiв iз польської шляхти, всiх козакiв завести в реєстр iз тим, щоб їх було не бiльше як 6000, i щоб вони присягнули на вiрнiсть польськiй коронi, щоб без вiдома коронного гетьмана нiкого на Сiчi не брали, призначити двох комiсарiв, якi б стежили за сiчовим життям, i, кого спiймають на сваволi, щоб передавали до суду, заборонити по всiй Українi продавати селянам порох, олово та зброю, наказати урядникам i вiйтам нiкого не пускати на Запорожжя, а тих, хто дозволятиме, карати на смерть, нарештi, заборонити козакам без дозволу коронного гетьмана переступати межi сусiднiх держав як суходолом, так i водою.

Такi постанови сейму зовсiм не стосувалися запорозького життя та вiйськових звичаїв, бо вони забороняли: запорожцям обирати свою старшину вiльними голосами, мати необмежену владу вiйськовiй радi та записувати до Сiчi всякого, хто постукав у дверi куреня. Могло статись одне з двох: або мало скасуватися Вiйсько Запорозьке, або новi порядки мусили залишитися тiльки на паперi. Так i вийшло.

Зачувши про постанови сейму, запорожцi зiбралися на раду i з великим обуренням ухвалили зустрiти польське вiйсько й коронного гетьмана зi зброєю в руках. Тiєї ухвали було досить, щоб Польща залишила Сiч у спокої. Але король вiдплатив запорожцям тим, що коли минула турецька небезпека, то замiсть 6000 козакiв було заведено до реєстру тiльки одну тисячу, та й то не запорожцiв, а городових козакiв.

За постановами сейму здiйснювалися утиски лише тих городовикiв, якi не увiйшли в реєстр, та ще українських селян, що хотiли тiкати вiд панiв або на Запорожжя, або за Днiпро - на схiд, де були вiльнi землi. Чутки про це досягли й Сiчi, й на першiй же вiйськовiй радi пролунали голоси, що треба Запорозькому Вiйську заступитися за українське селянство й покарати панiв за їхнi утиски. Проте сiчова старшина й бiльшiсть запорозького товариства вважали за неможливе зi зброєю нападати на вiйсько свого ж короля, та ще й тодi, коли воно не зачiпало Запорожжя. Тому козацька рада не ухвалила походу Вiйська Запорозького на Польщу.



Кащенко Адріан