Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ЗАПОРОЗЬКI ВОЛЬНОСТI Й УКЛАД ВIЙСЬКОВОГО Й ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ НА ЗАПОРОЖЖI

РОЗПОРЯДКИ ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

Першого сiчня кожного року в Сiчi скликали раду, де брали участь з однаковими правами всi запорожцi, i там кожен курiнь обирав собi на цiлий рiк курiнного отамана й кухаря, а пiсля того всi разом голосували за кошового отамана, вiйськового суддю, писаря й осавула та ще пiдстарших: скарбника, пушкаря, довбиша, хорунжого, бунчужного й iнших урядових осiб. Усi вони складали сiчову старшину й керували кожен своїми справами; кошовий же отаман розпоряджався вiйськом i пiклувався про те, щоб у Сiчi було доволi всiлякого припасу.

Над сiчовим товариством кошовий отаман мав необмежену владу й лише на новий рiк мусив давати одвiт за свої вчинки. Проте у зносинах iз сусiднiми державами та їхнiми урядовцями кошовий не смiв нiчого вирiшувати без згоди всього товариства; коли ж траплялося, що якийсь кошовий на щось таке зважився, не спитавши волi ради, то запорожцi зараз же били в клепало, сходилися на сiчовий майдан i всiєю громадою судили його за те, що порушив "козацькi звичаї"; якщо той не мiг виправдатися, то скидали такого кошового з посади, а у надзвичайно важливих випадках то й карали смертю.

Запорозьке Вiйсько було республiкою, а кошовий отаман, як на сучасний манiр, президент. Тiльки не звичайною республiкою вважали Запорозьку Сiч, бо кожна республiка має своє власне господарство, а на Запорожжi воно було сiчове й курiнне, окремим же козакам заборонялося тримати господарство й майно. Власнiстю запорожця були тiльки кiнь, зброя, одяг i грошi, а згодом уже тiльки запорозька старшина стала заводити свої маєтки.

Про те, чим годувати товариство, дбали курiннi отамани. Кошти та всiлякi припаси Вiйсько Запорозьке найчастiше здобувало на своїх вольностях. На тiй же Новорiчнiй радi запорозькi землi розписувалися на 38 папiрцях, щоб кожна частина мала бiльш-менш однаково земельного й водяного добра. Перед усiм товариством вiйськовий писар скручував тi папiрцi (ляси чи жеребки) i вкидав їх у шапку, а потiм, добре потрусивши нею, давав курiнним отаманам витягати iз шапки тi "ляси". Якому куреню якi вольностi випадали, з тих вiн i мав користуватися цiлий рiк.



Кащенко Адріан