Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Серія "Великі українці" - Богдан Хмельницький

Життєві дороги Богдана Хмельницького

Примхлива доля, на жаль, розпорядилася так, що про початковий період життя великого гетьмана й будівничого Української козацької держави знаємо небагато. Достеменно невідома навіть дата його народження. Про неї можна судити лише з побічних свідчень. Прийнято вважати, що Богдан з'явився на світ у 1595 p., оскільки венеціанський посол Сагредо який відвідав гетьманську столицю Чигирин у 1649 p., давав гетьманові 54 роки. Попри всю умовність визначення віку людини в такий спосіб, мусимо погодитися. Не жінка ж Богдан, щоб пнутися виглядати молодшим.

Ліпша справа з днем народження. Його легко визначити, оскільки в Україні дітей називали за церковним календарем. Ім'я Богдан відповідало церковному Теодор, день якого припадав на 27 грудня. Мав Хмельницький і друге ім’я - Зиновій. Важко сказати, де саме народився майбутній гетьман. Швидше всього в хуторі Суботові біля Чигирина чи в самому Чигирині.

Не до кінця зрозуміло звідки походить рід Хмельницьких. Найправдоподібніше, з Галичини, з Хмельника, що неподалік давнього українського міста Перемишля. В перших роках XVII ст. Богданів батько Михайло Хмельницький мешкав у Жонкві біля Львова. Приблизно в 1605 р. Михайло перебрався в козацькі краї, на Чигиринщину, де Ян Данилович, якому він служив, отримав уряд старости Корсунського та Чигиринського. Нa новому місці батько дослужився до посади чигиринського підстарости, набув у власність хутір Суботів та заклав сільце Новоселицю.

Богдан Хмельницький. Невідомий художник XIX ст.

За походженням Михайло Хмельницький був вихідцем з дрібної шляхти. Однак за якісь провини втратив шляхетство. Про усе це згадували різні сучасники. Так, венеціанець Альберто Віміна писав про походження Богдана Хмельницького, що “за своїм станом він син шляхтича, який підпав під вигнання і був позбавлений шляхетського звання”. Те саме стверджував шведський посол Грондський. У багатьох королівських листах гетьман величається “уродзоним”, тобто шляхтичем. Сам Богдан також нерідко навівав себе шляхтичем. Але комплекси Мартина Борулі чи Проні Прокопівни були йому чужі. Як самодостатня людина, він усвідомлював, що належить до дрібної шляхти й ніколи не пробував видавати себе за нащадка магната чи князя. “Правда те, що я мала і незначна людина’', - з гонором висловлювався він, навіть коли під його булавою перебувало мало не пів-України.

Богдан Хмельницький. Невідомий художник XVII ст.

Шляхетське коріння Богдана Хмельницького мало дуже важливе значення в умовах XVII ст. За тогочасними уявленнями лише шляхта і тільки вона мала право створювати державу, керувати нею й представляти її. Тому, коли справа дійде до відновлення української державності у вигляді Козацької держави, шляхетство гетьмана, як і багатьох ного соратників, працюватиме на узаконення цієї держави в очах сусідів.

Мешкаючи на Чигиринщині в давніх козацьких краях, родина Михайла Хмельницького була просто приречена на тісні контакти з козаками. Мама Богдана була козачкою. Батько, .за деякими даними, певний час обіймай посаду козацького сотника. Богдан з малих літ нарився в козацькому соку й відчував себе поміж козаками своїм, як і більшість дрібної та середньої шляхти Південної Київщини.

Чигирин. Замкова гора

Майбутній гетьман здобув непогану, як на ті часи, освіту, що не було дивиною ні для української шляхти, навіть дрібної, ні для козацької старшини. Не один козак мав Києво-Могилянську колегію чи Острозьку академію за плечима. Зокрема, в Острозі, цих “українських Афінах”, навчався Петро Сагайдачний, знаменитий попередник Богдана Хмельницького. У пошані було володіння іноземними мовами: польською, турецькою, татарською, латиною. Дехто пристойно знав одразу кілька з них. До таких належав і Богдан Хмельницький.

Навчаючись, ймовірно, в Київській братській школі, а потім у Львові в єзуїтській колегії, він оволодів польською та латинню, а потрапивши до турецького полону, місцевою, і турецькою. Ще Богдан знався на татарській. Французький посол у Варшаві граф де Брежі був дуже здивований, коли в 1647 р. на зустрічі з козаками Б. Хмельницький повів з ним розмову на латині, тоді мові міжнародного спілкування. Посол згадував Богдана як “людину освічену, розумну, сильну в патині”. У 1650 р. гетьман вів латиною переговори з венеціанським посланцем.

З юнацьких літ майбутній “володар України” привчався до військової справи. Відомо, що в 25 років він разом з батьком брав участь у битві з турками під Цецорою, де польське військо зазнало катастрофічної поразки. Загинув і Михайло Хмельницький, а його син потрапив до полону. “Лютої неволі два роки зазнав”, - згадував пізніше Богдан. Проте зворотним боком перебування у полоні була можливість зблизька пізнати Османську імперію, що з часом неабияк допоможе йому в дипломатичній діяльності. Туреччині він завжди відводитиме дуже важливе місце у своїх зовнішньополітичних задумах.

З неволі Богдан повернувся викуплений чи то матір’ю, чи козаками. У Війську Запорізькому здібний юнак швидко дослужився до посади сотника, а згодом і військового писаря. Брав участь у козацьких війнах 1637—1638 pp., які закінчилися поразкою козаків. Після цього аж до зими 1648 р. Богдан знову був чигиринським сотником.

Тож беручись на переломі 1647-1648 pp. до підготовки нового козацького повстання, Б. Хмельницький мав великий життєвий досвід. І справу поставив так, що воно швидко перестало нагадувати попередні, котрі всі до одного! - козаки програли. Це ж повстання переросло в українську Національно-визвольну війну, під час якої було відновлено Українську державу, свого часу бездарно втрачену традиційною українською елітою - шляхтою.