Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Серія "Великі українці" - Богдан Хмельницький

Заключні перемоги

Хист полководця гетьман демонстрував й надалі аж до своєї смерті. Але в 1654-1657 pp. ситуація потребувала передусім його стратегічного мислення при підготовці військових кампаній. Після Переяславської ради й укладення Б. Хмельницьким військово-політичного союзу з Москвою міжнародні обставини навколо Національно-визвольної війни зазнали докорінних змін. Сусідні держави визнали Українську козацьку державу. Це наблизило перспективу залучити проти Варшави нових союзників - Валахію, Трансільванію, Швецію. Але було втрачено як союзника Кримський ханат. Відтак перед Б. Хмельницьким поставала необхідність узгоджувати дії одразу з кількома партнерами, кожен з яких переслідував власну мету, нерідко шкідливу для України, наприклад Москва. З усією гостротою постала також проблема прикриття українських земель від можливих татарських набігів. Гетьман з честю склав іспит на зрілість державного діяча й військового стратега. А коли виникла потреба, то знову продемонстрував талант полководця.

У 1654 р. своє основне військо він зосередив в Україні, чим нейтралізував татар і змусив короля вести тактичні бої. А 18 тис. козаків на чолі з ніжинським полковником Іваном Золотаренком відрядив до Білорусі. Туди Москва спрямувала свій головний удар, бо їй кортіло відібрати назад Смоленськ, символ ганебних поразок від Речі Посполитої.

У січні 1655 р. Б. Хмельницькому довелося продемонструвати особисту мужність та вміння блискавично реагувати на різку зміну військової ситуації. Рухаючись до Умані, українсько-російське військо під Охматовом неочікувано в темряві напоролося на ворога (розвідка не спрацювала!), який відразу розпочав шикуватися до атаки. Та гетьман не розгубився; залізною рукою навів лад й організував оборону. Запеклий бій завершився внічию, як і сутички в наступні дні.

Скінчилося все тим, що українсько-російське військо уникнуло оточення.

У тому ж році відбувся похід козаків та російських військ на Західну Україну, під час якого союзники дійшли до Львова. Місто знову було змушене відкупитися. Тим часом війну Речі Посполитій 8 липня оголосила Швеція. Під ударами військ Карла X литовська еліта визнала протекторат Швеції над Литвою, 29 серпня впала Варшава, на початку жовтня - Краків.

На зворотному шляху зі Львова Б. Хмельницький востаннє особисто керував боями. Українсько-російське військо билося з польсько-татарським неподалік Озерної на Поділлі. Вирішальної переваги не вдалося здобути жодній із сторін. У подальшому гетьман, здоров’я якого невпинно вигасало, займався лише стратегічними проблемами - укладав дипломатичні угоди, споряджав козаків до Білорусі та на Західну Україну.