Історія України та українських козаків

КОМЕНТАР

Шлецер А.Л. (1735—1809 pp.) — видатний німецький Історик-просвітитель, філолог, статистик. Почесний член Петербурзької Академії наук, автор багатьох праць з історії Росії, зокрема російського та давньоруського літописання. З 1769 р. очолював кафедру історії, статистики та політики Геттінгенського ун-ту. У своїй науковій творчості розвивав ідеї “всесвітньої історії”, виступакни проти поділу народів на “історичні” та “неісторичні”. Виявляв інтерес до історії козацтва, піднісши її до рівня самостійної галузі історичної науки в рамках розробленої ним системи 24-х слов’янських історій. Історико-порівняльна методика А.Л.Шлецера була запозичена його учнем Й.-Х.Енгелем.

Володислав IV Сигізмунд (1595—1648 pp.) — польський король (1632— 1648 pp.), прихильник ідеї міцної централізованої влади в Речі Посполитій та порозуміння з православною спільнотою та козацтвом.

Карл X Густав (1622—1660 р.) — шведський король (1654—1660 pp.). Проводив агресивну зовнішню політику і, зокрема, війни з Річчю Посполитою (1655—1660 pp.), Росією (1656—1658 pp.), Данією (1657—1659 p.). Союзник українського гетьмана Б.Хмельницького.

Карл XII (1682—1718 pp.) — шведський король (1697—1718 р.) — відомий і популярний свого часу полководець, який вів тривалу війну з Північним союзом у складі Речі Посполитої, Росії та Данії протягом 1700—1718 pp. Союзник українського гетьмана І.Мазепи.

Ракочі Ю. (Д’єрдь, Георгій) II. (?—1660 pp.) — князь Трансільванії (1648—1660 pp.), претендент на польську корону, союзник Б.Хмельницького у війні з Річчю Посполитою в 1657 р.

Баторій Стефан (1533—1586 pp.) — князь Трансільванії (1571—1576 pp.), польський король (1576—1586 pp.). Проводив успішні війни з Росією. Продовжував реформування українського реєстрового козацтва.

Берншторф — імовірно Берншторф (Бернсторф) А.П. (1735—1797 pp.) — відомий датський державний діяч, міністр закордонних справ Данії (1773—1780, 1784—1797 pp.), фактичний керівник датського уряду в часи регентства кронпринца Фредеріжа (з 1784 p.), один з ініціаторів та керівників реформ в дусі “освіченого абсолютизму”.

Розумовськнй К.Г. (1728— 1803 pp.) — гетьман України (1750—1764 pp.), президент Петербурзької Академії наук, відомий меценат. Прихильник ідеї реформування та модернізації козацької держави та війська.

“Летописец краткий...” — очевидно, одна з рукописних редакцій популярного на Україні “Короткого опису Малоросії”, складеного невідомим автором близько 1734 р. на основі літопису Г.Граб’янки.

Рубан В.Г. (1742—1795) — український та російський письменник, історик, видавець. В 1777 р. в Петербурзі здійснив публікацію “Короткого літопису Малої Росії...”, підготовленого за участю О.А.Безбородька.

Шторх А.К. (1766—1835 pp.) — німецький історик, економіст, академік І віце-президент Петербурзької Академії наук.

“Відомий журнал Бюшінга...” — йдеться про “Магазин нової історії та географії”, що видавався в 1767—1788 pp. відомим німецьким ученим, істориком, географом А.Ф.Бюшінгом (1724—1793 pp.).

“Зібрання російської історії — історичний журнал, який видавався в 1732—1764 pp. відомим німецьким і російським істориком, географом, академіком Петербурзької Академії наук Г.Ф.Міллером (1705—1783 pp.).

Шерер Ж.-Б. (1741—1824 pp.) — німецький і французький історик, географ, економіст, дипломат. Автор популярної історико-географічної праці “Аннали Малої Росії або історія козаків-залорожців та козаків України або Малоросії”, виданої в Парижі в 1788 р. Її перший український переклад побачив світ у 1994 р. в Києві.

Гаммерсдорфер К. —німецький філософ та історик, професор Йєнського університету. В 1789 р. видав у Лейпцігу скорочений І “виправлений” переклад “Анналів Малої Росії” Ж.-Б.Шерера під назвою “Історія українських і запорозьких козаків”.

Боплан Г.Л. де (бл. 1600—1673 pp.) — французький військовий інженер, картограф, історик. В 30—40-х роках XVII ст. перебував на службі у війську Речі Посполитої, дислокованому на Україні, де займався спорудженням фортець і замків. Автор відомого і популярного “Опису України...”, вперше виданого в Руані в 1651 p., який вважається одним з найцікавіших і достовірних джерел до історії України першої половини XVII ст. Перше повне видання українською мовою здійснене в Києві в 1990 р.

Меллер Й.В. — німецький вчений і медик, довгий час займав посаду лейб-лікаря при польському королівському дворі. Мандрівник. Автор праць “Подорож з Варшави на Україну в 1780 і 1781 p.”, “Подорож з Волині до Херсону в 1787 р.” (видана в 1802 p.).

Шевальє П. — французький військовий, дипломат, історик ХVII ст. Автор праці «Історія війни козаків проти Польщі» (перше вид. — Париж, 1663 p., останнє — в українському перекладі — Київ, 1993 p.).

Мюллер Й.Й. — німецький історик і філософ XVII ст., автор латиномовної дисертації під назвою “Історична дисертація про козаків”, представленої до захисту 7 червня 1684 р. в Лейпцігу (український переклад її надруковано в журналі “Київська старовина”, 1996, № 4—5. С.68—81).

Юнкер Г.Ф.В. — німецький вчений XVIII ст., автор опису України (докл. див.; Исаевич Я.Д. Г.Ф.В.Юнкер и его описание Украины // Советско-германские культурные связи. М., 1969. С. 201—209).

Грондський С. (? — бл. 1677 р.) — польський історик і дипломат. Брав участь у посольствах до Б .Хмельницького. Автор “Історії козацько-польської війни”, виданої латинською мовою в Пешті в 1789 р.

Любомирський С.Г. (1642—1702 pp.) — польський історик, автор праць з історії Польщі, в яких містяться відомості з історії польсько-козацьких взаємин.

Ян II Казимір (1609—1672 pp.) — польський король (1648—1668 pp.).

Лінаж де Восьєнн — французький історик кінця XVII ст.

Радзієвський І. — підканцлер Речі Посполитої напередодні повстання під керівництвом Б.Хмельницького, довірена особа польського короля Володислава IV, звинувачений після смерті останнього в державній зраді. Емігрував до Франції.

Пасторій Й. (1611—1681 pp.) — польський історик, автор праці “Скіфо-козацька війна”, присвяченої подіям Хмельниччини і виданої в Гданську в 1652 р.

Коялович А.В. (1609—1677 pp.) — литовський історик, автор праць з історії Литви, Граф Течин-Осеолійський — Оссолінський И.М. (1748—1826 pp.) — польський історик, бібліограф, магнат, що перебував у фаворі при імператорському дворі у Відні. Власник унікальної бібліотеки, переданої ним до загального користування, відомої під назвою “Оссолінеум”. Автор літературних творів і перекладів.

О.Дашкевич (?—1535 pp.) — староста Канівський та Черкаський, уславлений воєначальник, автор проекту організації постійної козацької служби (1533 p.).

Старовольський Щ. (1588—1656 pp.) — польський письменник, історик, публіцист і літературознавець, автор праць, які містять у собі відомості про українських козаків.

Окольський Щ. (1580—1653 pp.) — польський історик. Автор щоденників, виданих в 1638—1639 pp., в яких докладно описав події козацького повстання на Україні 1637—1638 pp. і навів деякі документи, важливі для їхнього вивчення.

Зиморовнч Ю.Б. (1597—1677 pp.) — польський історик та письменник, бургомістр міста Львова. Автор кількох праць, в яких знайшла відображення українська тематика.

Жолкевський С. (1547 або 1550—1620 pp.) — польський державний діяч і воєначальник, великий коронний гетьман і канцлер Річи Посполитої, автор праць з історії війни Річі Посполитої з Росією.

Броневський М. (XVI—XVII ст.) — польський політик, письменник, діяч реформації, прихильник релігійної толерантності, пов'язаний з князями К.Острожеьким та К.Радзивіллом.

Лерхе Й. — військовий лікар, учасник походів російської армії проти Криму в 1738 р., автор записок «Подорож з Санкт-Петербурга до Молдавії...», опублікованих у Галл є в 1774 р.

Зуєв В. Ф. (1752—1794 pp.) — російський вчений-натураліст, академік Петербурзької Академії наук, автор “Подорожніх записок від Санкт-Петербурга до Херсону в 1781 і 1782 роках” (СПб, 1787).

Орловський С. (1513—1566 pp.) — польсько-український письменник, публіцист, релігійний діяч, в творчості якого знайшли відображення українські сюжети.

Гейденштейн Р. (1535—1620 рр.) — польський історик, автор праць, присвячених, зокрема, війні з Росією, яку вів польський король С.Баторій та історії Річи Посполитої часів правління Сигізмунда-Августа.

Суліковський (Шуліковський) Й. Д. (1539(?)—1603 pp.) — польський публіцист, історик, королівський секретар, архієпископ Львівський.

Собеський Я. (1580—1646 pp.) — польський державний діяч, історик, автор щоденника, в якому описані події Хотинської битви 1621 р,

Кобержицький С. (?—1665 рр.) — польський історик, автор праць з історії життя та правління польського короля Володислава IV.

П’ясецький П. (1579—1649 pp.) — польський історик, автор праці “Хроніка подій в Європі...”, доведеної до 1646 р.

Коховський В. (1633—1700 pp.) — польський історик і письменник, автор “Щоденників”, виданих у трьох томах в 1683—1698 pp., в яких знайшли відображення події Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького.

Рудавський Й.В. (1617—1690 pp.) — польський історик, юрист, радник австрійського імператора Леопольда. Автор праць з історії Польщі після смерті короля Володислава IV

Завадзький К. — польський державний діяч, історик другої половини ХVП ст.

Оссолінський Є. (1595—1650 pp.) — польський державний діяч, коронний канцлер у 1643—1650 pp., прихильник компромісу з українським козацтвом.

Нарушевич А.С. (1733—1796 pp.) — польський історик і письменник, архівіст, автор фундаментальних праць з історії Польщі, в яких містяться окремі відомості про Україну.

Bara Т. (1739—1801 pp.) — польський історик, правознавець, автор “Історії князі» і королів польських...” (1767 p.).

Прокопович Ф. (1681—1736 рр,) — український письменник, історик, учений, один з керівників Російської православної церкви та ідеологів реформ Петра І.

Голіков І.І. (1735—1801 pp.) — російський історик-аматор, автор багатотомних “Діянь Петра Великого” з “Доповненнями”, в яких міститься матеріал з історії України.

Туманський Ф.Й. (1746—1810 pp.) — український та російський історик, письменник, просвітитель і видавець.

Норберг (Нордберг) Й.А. — шведський історик духівник Карла XII, автор присвяченої останньому історичної праці.

Браницькнй — мова йде або про Браницького Ф.К. (бл. 1730—1819 pp.), великого коронного гетьмана Річи Посполитої, одного з керівників анти-королівської магнатської опозиції на Україні під час Коліївщини 1768 p., або Браницького Й.К. (1689—1771 pp.), великого коронного гетьмана Річи Посполитої, одного з найбагатших і найвпливовіших польських магнатів першої половини XVIII ст.