Історія України та українських козаків

§ 2. Літературні джерела і допоміжні матеріали.

a) Перше місце гідно займають рукописні аннали козаків, котрі пан надвірний радник Шлецер під час його перебування у Петербурзі переписав [з оригіналу] в домі колишнього гетьмана України, графа Розумовського і надіслав мені до Геттінгену з гідної вдячності чуйністю, що відзначала його й раніше, коли він надихав і підтримував мене в моїх заняттях історією, особливо історією Угорщини та слов’ян. Заголовок рукопису має такий вигляд: “Летописец краткий, принадлежащий к истории Украинской о владевших в ней прежних гетманах и т.д.” На жаль, цей літопис надто стисло, з плутаною хронологією, висвітлюває виникнення козацтва та його долю в XVI ст., дещо в моїй копії спотворено через помилки в рукопису; але тим приємніше зустрітися з тією докладністю, з якою розповідається про події XVII століття, про діяння Хмельницького й Мазепи. На жаль, літопис закінчується 1734 р. і його автора не названо; але джерела, які він використовував, (а серед них переважають документи Запорозької Січі) заслуговують на всіляку увагу.

b) Короткі географічні, політичні та історичні відомості про Малоросію, зібрані Василем Губаном Надруковані в 1773 р. в Петербурзі російською мовою. Автор був секретарем у землемірній експедиції. Хороший переклад [цієї роботи] здійснений Хазе, опублікований у частині IX відомого журналу Бюшінга. У книзі Шторха “Gemahlde von St. Petersburg” (т. II, с. 196) ця робота згадується під назвою “Rubans geographisch” і т.д.

c) Саме там, на сторінці 190, у переліку новітньої російської літератури я побачив назву “Літопис Малоросії” Рубана. Але я не зміг роздобути його та використати в роботі над цією книгою.

d) У відомій роботі “Sammlung Russischer Geschichte”, безсмертна заслуга написання якої належить державному раднику, члену Петербурзького наукового товариства Герхарду Міллеру, є чудовий фрагмент про походження козацтва. Він використовується нами головним чином як довідник.

e) Бенедикт Шерер надрукував “Annales de la Petite Russie” (2 Tomes, a Paris, 1788). Покійний професор Хаммерсдорфер з Йени переклав їх (або, краще сказати, окремі витяги з них) німецькою мовою, розташував їх у певному порядку та опублікував у Лейпцігу в 1789 р. Обсяг книги — 200 сторінок. У перекладі Шерера з російської мови — багато помилок, не вказані джерела, які були покладені ним в основу перекладу. Він мав намір скористатися київськими рукописами, але. наскільки я міг пересвідчитися, це не могли бути вищеназвані літописи.

Опис України в цілому здійснив Левассер сір де Боплан, французький інженер-капітан, який, перебуваючи на службі у Сігізмунда І, займався заселенням 50 нових слобід у Поділлі та на Уіфаїні, тобто в землях, що відійшли до Польщі внаслідок її унії з Литвою. Перше видання його книги мало таку назву: “Description d’Ukraine, qui font plusieurs provinces du Royaume de Pologne contenues depuis les confins de la Moscov jusques aux limites de la Transsilvanie, ensemble leurs moeurs facons de vivre & de faire la guerre, par le Sieur de Beauplari’. Paris 1661. (Крім того, ще в 1640 р. Боплан надрукував 100 примірників [книги]). Пан Мйшілер здійснив німецький переклад цієї книги і надрукував його під такою назвою: “Wilhelm le Vasseur etc. Beschreibung der Ukraine und der Krimm, aus d.Fr. nebst Anhange fiber die Ukraine und Budziakische Tatarey aus dem Tagebuche eines deutshen Prinzen und schwedischen Kawaliers herausdedeben von Joh. Wilh. Moller. Breslau, 1780.Англійське видання цієї праці з’явилося в “Collection of voyages and travels”, підготовлені Черчіллем (Лондон, 1704); латинське в Mizleri Script. II, але без карти; нарешті, у фрагментах — в праці професора Дюбо — “Essai sur L’histoire litteraire de Pologne, Berlin 1778.

П’єр ле Шевальє, відряджений французьким урядом до Польщі для вербу нку найманців і перепровадження 2400 завербованих до місця їхньої служби (а їх передбачалося використати під час облоги .Дюнкерка), під час свого перебування в Польщі в 1652—1653 pp. отримав від французького посла в Кракові, генерал-лейтенанта графа Брєжі, який мав довір’я короля Володислава IV, багато відомостей як про війни, котрі вели козаки, так і про їхні закони, звичаї, місця поселень тощо. Для своїх друзів він склав коротке зве

дення цих даних. У такому вигляді його твір поряд з інтими повідомленнями було надруковано у «Relations de divers voyages curieux, qui n’ont point estes publies — par Thevenot» I Partie, a Paris, 1663. Але в цьому виданні багато чого дослівно взято з книги Боплана. Не довівши [це] до відома останнього, прагнучи виправити недбальство і стислість його викладу, видавець поробив вставки у зібрання Тевено, розширив історичну частину його роботи, а після цього надрукував її в зміненому вигляді під такою назвою: “Histoire de la guerre des Cosaques contre la Pologne, avec un discours de leur origine, paus, mocurs, gouvernement & religion, & un autre des Tartares Perecopites. Par Pierre Chevalier, Conseiller du Roien sa cour des monnoies, a Paris 1663.

[Слід також назвати] прекрасний, оригінальний твір “Q.D.B.V. De Cosacis Dissertatio historica, quam Inclytae facultaties philo sophicae permissu publicae ventilationi submittunt M.Godofredus Weissius, Thorunio-Borussus, Praeses, & Respondens. Ioh. loach. Mollenis, Sommerfcld, Silesius Phil. Bacc. a. D. 1684. Leipzig". Його було також передруковано у виданні laenichii Melelematibus Thorunensibus. P. II.

Корисним довідником з природних ресурсів, господарства, клімату, народонаселення України є робота державного радника Юнкера "Abhandlung von der naturlichen Beschaffenheit der gegenden zwischen dem Don und dem Dnepr” —In. Mullers Sammhmg P.l u.f.

Класична праця з нашої теми — “Historia Belli Cosacco — Polonici, authore Samuele Grondski de Grondi, consripta anno 1676. Ex manuscriptis monumentis Historiae Hungaricae in lucem protulit Carolus Koppi, in regia Scientiarum Universitate Hist, Univ. Prof. Pestiensis. 1789. 452 S. Вона починається з оповідання про [події] 1648 р. і продовжується до 1657 р,, а саме — до невдалого польського походу семиградського киязя Ракочі. Описання цього походу займає щонайменше третину всієї книги. Лише цей автор — письменник-прагматик — говорить про походження козаків і про помилки державної політики Польської республіки, що нагромаджувалися одна на одну у стосунках з останніми. Довіра до відомостей, які він наводить, підсилюється в світлі таких обставин. У 1655 р. він зі Станіславом Любомирським передавав пропозиції Яна Казиміра Хмельницькому; невдовзі після цього в ситуації, що змінилася, вій знову відігравав роль одного з посланців Карла — короля Швеції — до Хмельницького. Щоб уникнути небезпеки, він вирушив у зворотний шлях через Семиграддя. Після цього він супроводжував Георгія Раючі в його поході. Після невдачі останнього він, як прихильник Ракочі, був вигнаний з країни (тобто Польщі). І свою книгу він писав як вигнанець, у Семиградді.

[Далі слід назвати роботу Лінажа] “L’origine veritable du soulevement des Cosaques centre la Pologne, par PLinage de Voucienns”. a Paris 1674. 207. S.

У герцога Арпажона Лінаж часто зустрічався з колишнім віце-канцлером Владислава IV Радзіевським, який, потрапивши у немилість до Яна-Казиміра, переселився до Франції. Радзіевський впродовж чотирьох місяців розповідав Лінажу про сучасні польські справи і особливо про план Володислава за допомогою козаків захистити Польщу від нападів татар і турків та домогтися зміцнення могутності та авторитету королівської влади. [Назвемо також роботу] Йоахіма Пасторія “Bellum Scythico Cosaccicum, feu de Conjuiatione Tatarorum, Cosaccorum & plebis Russicue contra Regnum Poloniae a Io. Casimiro profligata. Narratio plenicris historiae operi praemissa autore loach. Pastorio. Dantisci 1652, 4. 269 S. При написанні книги автор використав низку присвячених Яну-Казиміру нашпигованих неприхованими лестощами праць, а також різноманітні службові донесення польських генералів (деякі з них були надруковані); далі — щоденник Андрія Московського, воєводи Галицького і праця АльбертаВіюка Кояловича, присвячена сучасним історичним сюжетам. Автор виконав свою обіцянку написати більш докладну роботу. Його Historia plenior gedani 16 І була використана мною. Ним також написана кон’юнктурна робота '‘Serenissimo Prinsipi & Domino Iohanni Casimiro Scytharum et rebellium Russomin Domitori, nune triumphales laureas Prussial inferenti, felicem inqressum greefulatur loach. Pastorius. Elbingae. Подібно до інших видань такого гатунку, вона містить більше слів, аніж фактів.

З таким же кон’юнктурним вихвалянням Яна-Казнміра ми зустрічаємося в публікації “Relatio gloriosissimae expeditions, victoriosissimi progressus, & faustissimae pacrficationis aum hostibus Io. Casimiri, Regis Poloniae & Sveciae. 1649.

Зібрання багатьох службових донесень та інших повідомлень, що стосуються походу 1648—1649 pp., підготував Ян Діонісій Лобчинський: “Polonus, Ord. J. Pauli Eremitae provindae Polonae definitor, в своїй Epitome de rebus 1648 & 1649. Contra Zaporovianos Cosacos in Polonea & Litvania gestis compendiarie concinnata, atque in gratiam amicoram gentis Polonae prelo novo donata, Vіешіае Austriae 1653,

У цій роботі є великий додаток. Його обсяг — 103 сторінки. Робота присвячена графу Владиславу фон Хаак — судці курії, верховному начальнику Коморнського і Селянського округів, комендантові Лева і Тата, На думку укладача (с.94), а за нею можна скласти уявлення про дух цієї людини, ворогів істинної віри треба повністю винищувати, а в мирний час примушувати до переходу в лоно істинної церкви.

Час від часу польською мовою друкувалися політичні листівки, повідомлення й гоєнні щоденники, в яких містилися відомості про козаків. Я був дуже щасливий, шли дістав можливість побачити й використати чимало з них в унікальній за кількістю і різноманітністю жанрів творів польських письменників, єдиною в австрійських спадкових землях і взагалі, єдиною за межами Польщі бібліотеці графа Течин-Осоліиського — вченого перекладача славнозвісного твору Сенеки про втіху. Зокрема, [в бібліотеці графа є такі книги]:

1). “Votum Szlachtica Polskiego О zaborzeniu skarbu Rzeczy Pospolitey у о obranie kraow Ruskich. Napisane od Authora 1589, a teraz miedzy ludzie podane”. Krakow 1596.

Книга є відгуком на проект [реформ], складений і переданий до сейму 1533 р, старостою Черкаським Остапом Дашкевичем.

2). “О Kazakach, jesli ich zniesc, czy nie, discurs Krzystofa Palczowskiego z Palczowic, Pisarza Ziemskiego, Zatorskiego і Oswieci mskiego”. W Krakowie 1618.

Автор виступає за збереження козантва, але, разом з тим, за регулювання [його кількості].

3). Подібна за змістом наступна книга: “Pobudka, abo rada па Zniesienie Tatarow Perekopskich Szymona Starowolskiego, nauk wyzwolonych у Phiiosophiey Bakalarza”, w Krakowie 1618. Це — заклик до вигнання з Таврії татар, які, на сором поляків, підступали аж до Львова, Луцька і Перемишля.

4). Докладне оповідання про похід 1638 р. міститься в книзі: “Kontinuacya Diaiysza woiennego czuloscia Hetmanoch koronnych ochota chey Rycerstwa polskiego nad Zawzietemi w ssorze у swowolnieh Kosakamie w’Roku 1638 odprawiona do wiadomosci Koronie prez W.O.Symona Okolskiego. (Домініканця І автора Russia florida). W Krakowie 1639.

5). До історії облоги окремих міст і окремих битв належать книги:

Relation von der gammerlichen Zerstorung der stadt Lublien von den Moskowitem und Cosacen. 1656.

Zimorovius historia obessae 1672. a Cosaccio Turcio & Tataris urbis Leopolitanae.

Varsevicii (Cristoph) de optimo statu libertatis Cracoviae 1591 (автор виступає проти гноблення селян, за насадження в Україні колоній).

Pogrom Tatarow przez wielmoznego Hetmana Koronnego Stanislawa Zolkiewskiego, ktoiych 30 000 leglo od siedmi tyscecy Rycerstwa Polskiego. W Woloskiej Ziemi 60 kt 1620. przy tym. Ordynckiej wyprawy Tatarskiey na wpyne Marcina Bioniowskiego. Ny zas edikt Kosakow Nizowich. Цей, такзваний едикт низових, тобто українських козаків, чи, вірніше, їхню військову проклама-

цію, що и поширювали перед походами, ми хочемо навести тут, щоб підтвердити тогочасну високу оцінку козаків як захисників від татар: “Хто готовий до того, що його за християнську віру нанижуть на спис, четвертують, позбавлять голови, замордують; хто готовий покласти життя своє за Святий Хрест і не боїться такої долі, нехай приходить до нас! Господь і Його Пречиста Мати поможуть не лякатися смерті. Одна розумна людина казала: “Не треба ні боятися смерті, ні уникати її — адже це життя козака”.

Серед нових відомостей про теперішнє становище козацтва більш-менш корисними є такі книги: “Le Cosaque ou Anecdotes & pensees historiques & militaires, escrites environs Гаппее 1774 par M.R. le uj. de W. [Робота] опублікована в Buschmgg Magazin Th. XVI.1782.S, 155f.

За багатообіцяючою назвою “Козаки” приховуються безсистемне перескакування від одного сюжету до іншого і спритно складені примітки, які претендують на те, щоб показати начитаність [автора]. Крім цікавого порівняння запорожців з мальтійськими лицарями і двох не таких важливих спостережень (с. 173 і 180), ми не змогли нічого вибрати з цієї' книжки для нашої роботи.

Набагато повчальнішими і докладнішими є нотатки одного бувалого російського офіцера про Україну, написані ним під час турецької війни і вміщені в “Gottingischen Magasin” 1780 (IV і V частини супроводжуються примітками Ліхтенберга і Форстера).

Польську Україну, якою вона була в 1786 році, описав один мандрівник з верхньої Сілезії. Як витяг з новітніх подорожніх записок, як науково-популярний матеріал, цей опис було надруковано в“Neuen Quartalschrift” (в останньому номері за 1792 і першому номері за 1793 рік).

У нових описах подорожей до Південної Росії, цілком природно, зустрічаються окремі згадки про козаків і про Україну. Наприклад, в опису подорожі Лерхе, який було надруковано Бюшінгом, в опису подйрожі Зуєва з Санкт-Петербургу до Херсона (Дрезден, 1789) і т.д. Але, головним чином, такі відомості містяться в Dziennik podrozy krola Stanislawa па Ukraine 1786 Warsz. 1786. (він згадується в“Pohlnischen Bibliothek”).

Пан Меллер з Бжози обіцяв включити до свого видання перекладу Б оплата також переклад рукопису “Commentaire sur I’origine, les moeurs & rebellions des Cosaques par Chretien Theophile de Friese(секретар кабінету міністрів).

Зрозуміло, що для вивчення історії козацтва необхідно використовувати праці тих істориків, ява з 1570 р. висвітлювали польські події, а з 1654 р. — російські; і праці тих, хто пізніше займався вивченням життя та діянь Карла XII. Наведемо тут у хронологічному порядку короткий перелік польських істориків:

Аннали Оріховського P./Orichovii Annales/ — за Сигізмувна II

Хайденштейн /Heidenslein/ — за Стефана Баторія

Шуліковський /Sulicovius/ —”—

Собеський /Sobieski/ — за Сигізмунда III

Кобежицький /Kobierzycki/ —

Часто використовують хроніку П’ясецького, яка містить також відомості про колишні правління і охоплює події до 1648 р. їх автором був єпископ Перемишльський.

Вассенберг /Wassenberg/ — за Владислава IV Жалюгідний, багатослівний панегірик.

Каховський /Kochowski/ — за Яна II Казиміра. Стосовно історії козацтва — прекрасні, класичні праці.

Рудавський /Rddawski/ —”—

Завадський /Zawadzki/ — за Михайла Вишневецького

Листи Залуського /Zaluscii epistolae/ —”—

С також окремі життєписи видатних діячів, які мали вирішальний вплив на становище козацтва. Приміром, написаний графом Течином життєпис канцлера Оссолінського. Але, на мою думку; ці життєписи містять дуже бідні відомості про козацтво. [Див.]: Zycie Jerzego Ossolinskiego kanclerza wielkiego Koronnego, Lubelskiego Starosty. W Warszawie 1777 (І ч. — 193 с.; II ч. — 317 с. Вона містить його листи).

У “Оре rib us: Paulic. Potocki. Warsaviae 1747” містяться шроткі, але, на жаль, більшою мірою художні, аніж історичні біографії ста видатних польських і литовських полководців і державних мужів. Але краще використовувати книгу Сгаровольського “Claribellatores Sarmatiae”.

А ще докладніше розповідає Старовольський (сучасник Володислава IV) про козаків у книзі “Eques Polonus, Venetiis 1628 apod. Franciseum Baba”.

Міцтер (Mizter) у виданні книги Старовольського “De claris oratoribus” говорить: (Varsav. 1758): “Eques Polonus inter rarissima & nitidissima Starovolscii opuscula est numerandas”. (Її не знайти в жодній з бібліотек Відня).

До нашої теми також належать:

(Anonym). Kuryer Petersburski, czyli intrigy Moskewskie od panowania Iana Olbrachta ciagna sieaprzerwaned. 3 Maia 1791. W Warszawie 1791. В цьому “Kurier” (c.329) згадується нова книга: “Bunta Ukrainskie, czyli Ukrainca nad Ukraina uwagi” wydane przez Franciszka Makulskiego, Про напівворожі, капівдружщ стосунки татар і козаків можна довідатися з такої книги: [Naruszewicz] Tauryka, czyli wiadomosci starozytne і poznicysze о stanie і mieszkancach Kiymu do naszych czasow. W Warszawie 1787, [Щоб познайомитися з] законодавчими актами польських сеймів, що стосуються становища козаків, слід звернутися до польських зведень законів та їхніх реєстрів. Перші упорядкував Хербурт /Herburt/,а другі — Bara /Waga/ до 1732 р, під назвою: “Inventarz”, Як і в усіх виданнях такого ґатунку, тут події пояснюють закони, а закони — події.

Після польських письменників необхідно згадати російських, особливо авторів життєписів Петра Великого. Більш за все я використовував працю, яка з’явилася в Петербурзі, 1773 р. під назвою“История императора Петра Великого, сочиненная Феофаном Прокоповичем, архиепископом Великого Новгорода” (Петербург, 1773). Нові біографії [Петра І], також російською мовою, подали Голіков і Туманський (див,: “Storch gemahl de von St. Peterburg, II. s. 189”), Але я їх ще не читав.

Історія козаків за нащадків Петра Великого висвітлюється у “Зібранні російських указів”, які були подаровані високошановній бібліотеці Гетгінгенського університету бароном і лейб-медиком фон.Am, Воно було використано при написанні моєї роботи.

Нарешті, серед літератури з історії козаків не можна також забувати працю Георга Нордберга /Nordberg/ “Leben Carls des XII”. Hamburg, 1745— 1751. 3 Theile.

Гарну карту України підготував воєначальник Браницький. Але кращою картою, яка є в нашому розпорядженні, залишається все ж карта Боллана.

(Далі буде)



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.