Історія України та українських козаків

КОМЕНТАР

Казимир IV Ягеллончик (1427 - 1492) — син Ягайла й української княжни Софії Гольшанської. Великий князь Литовський з 1440 р., король Польщі з 1447, Вів централізаторську політику щодо українських земель.

Мартин Гаштольд (Гастольд, Мартин Гаштовт, Гаштаут) (? - близько 1483) — воєвода (намісник) Київський в 1471 - 1481 pp., брат дружини Симеона Олельковича. Через те, що він не мав князівського титулу й через його католицьке віросповідання кияни двічі відмовлялись допустити Його до міста. Лише загроза застосування сили Казимиром IV примусила киян погодитися з призначенням Великого князя. В 1464- 1471 pp. — новогрудський намісник, в 1479 — маршалок Великого князівства Литовського, з 1481 — Тракайський воєвода.

Михайло Олелькович (? - 1481 р.) — походив з роду київських удільних князів , що бере початок від Володимира Ольгердовича (онук останнього). Від Михайла Олельковича походив рід князів Слуцьких, який згас на початку XVII ст.

Існдор (? - біля 1462) — митрополит усієї Русі з 1437, під час Флорентійського собору активно захищав унію між католицькою й православною церквами. У 1441 р. виїхав до Італії, впродовж короткого часу — Константинопольський патріарх.

Іона, Йона (? - 1461) — рязанський єпископ, московський митрополит 1446 - 1461 pp. В тексті Енгеля його помилково названо патріархом. Мав титул «митрополита київського і всієї Русі». Завершив фактичне відділення Московської митрополії від Київської.

Пій II, в миру Енеа Сільвіо Пікколоміні (1405 - 1464) — папа римський з 1458 р. В юнацькі роки набув слави гуманіста, автора поезій та новел латинською мовою, досліджень з історії Базельського собору 1431 - 1469 рр. Вів боротьбу за посилення повноважень папи Римського, виступав проти оформлення самостійних національних церков у Франції, Чехії, Німеччині. Закликав до хрестового походу проти турок. У 1458 р. відновив Київську митрополію, призначивши в порозумінні з константинопольським патріархом Григорієм і кардиналом Ісидором митрополита Григорія Болгарина.

Григорій (Грегор) Болгарин (? - 1473) — київський митрополит, учень митрополита Ісидора. В 1458 р. поставлений папою Пієм II і висвячений константинопольським патріархом Григорієм Маммою на київського митрополита. Із цим поставленням було пов’язане відокремлення Київської митрополії від Московської.

Данило Романович (1202 - 1264) — Галицько-Волинський князь.

Іван Ходкевнч (біля 1420 - 11485) — представник магнатського роду Великого князівства Литовського, що веде початок від українського боярина XV ст. Ходка (Ходора, Федора). Брав участь у війнах проти хрестоносців та угорців, отримав за службу Київське воєводство. 1482 р. потрапив у полон до кримських татар, з якого не повернувся.

Міцаїл, Mizael, Місаїл — владика Смоленський, київський митрополит імовірно між 1476 - 1480 pp.

Сікст IV — папа Римський в 1471 - 1484 роках.

Ассигерей, Хаджигерей, Атцигерей, Ачкерей, Ач - Герей, Ачжн Герей, Еді-Гірен (? - 1466) — хан, засновник Кримського ханства, династії Гіреїв. Кримський хан у 1428 - 1455, 1456 - 1466 pp. За підтримки кримської знаті та великого князя Литовського Казимира IV у 1443 р. обійняв престол у Криму. Союзом з турками проти генуезців у 1454 р. поклав початок підпорядкуванню Кримського ханства Османській імперії.

Нарушевич А. (1733 - 1796) — польський історик, письменник, архівіст, автор фундаментальних праць з історії Польщі.

Менглігірей — кримський хан у 1468 - 1515, син засновника Кримського ханства Хаджи-Гірея. Вів тривалу боротьбу з ханом Великої Орди Ахматом та його синами, яка завершилася перемогою в 1502 р. завдяки допомозі Івана III. Вів активні війни з Польщею, Молдавією та проти Москви на початку XVI ст.

Нур Давлет (? - бл. 1503) та Гайдерхан (? - ?) — брати Менглі-Гірея, суперники в боротьбі проти нього за владу в Кримському ханстві; певний час перебували в полоні в Москві, що допомогло Менглі-Гірею посилити позиції в боротьбі з Великою Ордою.

Мятяш Корвін, Матяш Хуньяді, Матвій Корвін (1443 - 1490) — угорський король 1458 - 1490 pp. Здійснював політику централізації країни, створив постійне військо, вів успішну боротьбу проти Османської імперії.

Магомет, Махмуд (? - близько 1470-х pp.) — засновник Астраханського ханства. Син Кичи-Мухаммеда. В 1460-х pp. вів міжусобну боротьбу з Ахмадом за трон Великої Орди.

Магомет 2-й, Мехмед II Фатіх (Завойовник) (1432 - 1481) — турецький султан у 1444 та 1451 - 1481 pp.

Стефан III Великий (? - 1504) — молдавський господар з 1457 р.

Іван Васильович, Іван III Васильович (1440 - 1505) — великий князь московський з 1462 р.

Сахмжі, Ахмат, Ахмед (? - 1481) — хан Великої Орди в 1465-1481 pp. З 1472 р. в союзі з польським королем Казимиром IV вів антимосковську політику.

Баязст, БаєзідІІ Велі — турецький султан у 1481 - 1512 р.

Ян Альбрехт, Ян І Ольбрахт Ягеллончик — польський король у 1492 - 1501 pp.

Мкхалон Литвин — історик, літописець, автор De Moribus (1550 p.). Псевдонім Михайла Тишкевича, литовського посла до Криму в першій пол. XVI ст., автора записок про звичаї татар, литовців і росіян, написаних близько 1550 р.

Зіморовкч Юзеф Бартоломей (1597 - 1677) — польський історик, поет, бургомістр міста Львова. Автор історичних та поетичних творів, в яких знайшла відображення українська тематика.

Коховськнй Веспасіан Ісронім (об. 1633 -1699) — польський поет, автор хроніки «Annalhim Poloniae Climacter» (томи І-III видані в І683-98рр. т.ІV - в 1853), що містить багатий матеріал з історії України середини та другої половини ХVII ст.

Рудавськнй Й.В. (1617 - 1690) — польський історик, юрист, радник австрійського імператора Леопольда. Автор праць з історії Польщі.

Пясецький Павло (1579 - 1649) — польський хроніст, політичний та церковний діяч. З 1627 — кам’янецький, з 1644 — перемишльський єпископ. Автор праці «Хроніка Європи», в якій висвітлено історичні події з кінця XVI ст. до 1638 р.

Боплан Гійом (біля 1600 - 6 груд. 1673) — французький інженер, у 1630— 648 перебував на службі в армії Речи Посполитої, керував зведенням фортець на Україні. Залишив книгу «Опис України» (1650р.)

Скарга Петро (1536 - 1612) — польський проповідник, полеміст.

Зігмунд III, Сигізмунд III Ваза (1566 - 1632) — король Польський і великий князь Литовський з 1587 р.

Муха — керівник селянського повстання 1490 - 1492 pp. в Галичині проти шляхти й польського уряду.

Олександр II (1461 - 1506) — син Казиміра IV, Великий князь Литовський у 1492 - 1506 рр. і польський король 1501 - 1506 рр. Одружений з донькою московського великого князя Івана Ш. Оленою.

Путятич Дмитро (? - 1505) — з роду князів друцьких, київський воєвода в 1492- 1505 pp.

Олена (?-?) — дочка Івана III, дружина великого князя Литовського Олександра Казимировича з 1495 р. Шлюб Олени та Олександра повинен був закріпити мирні стосунки між Москвою та Литвою, що порушувались війнами наприкінці XV ст., переходами деяких руських князів з Литви до Москви. Умовою шлюбу було недопущення переходу Олени в католицтво. В умовах посиленого тиску з боку Ватиканупісля укладання Флорентійської унії питання про віросповідання Олени викликало активне дипломатичне листування між Литвою, Мосхвою, Ватиканом. Лише в 1505 р. Олександр одержав дозвіл папи Юлія II жити з іновірною дружиною.

Іоснф Золтан, Иосиф II Солтан (? - 1522) — єпископ смоленський (з 1498 p.), київський православний митрополит у ] 507 р. Активно захищав права православної церкви, боровся проти втручання римо-католиків в її справи на Україні. В даному випадку мова йде про іншу особу - київського митрополита Йосифа І Болгариновича — смоленського єпископа з 1494 p., митрополита 1498 - 1501 pp.,прихильника флорентійської унії.

Володнслав ІV Вяза (1595 - 20 травня 1648) — король Речи Посполитої з 1632 р.

Білій Петро, Петро Бєлий Янович — воєвода троцький, одна з найбільш довірених осіб великого князя Литовського Олександра II, учасник посольства до Москви 1494 p., що домовлялося про заручини Олени, дочки Івана III, з Олександром II.

Острозький Костянтин (близько 1463 - 1533) — князь Костянтин Іванович Острозький, староста брацлавський і луцький, маршалок волинський, каштелян віденський, воєвода троцький, великий гетьман Литовський. Потрапив у полон до Москви в 1500 р. під час битви на р. Вєдрошь, Після повернення з полону очолював литовське військо у війнах з татарами та Москвою. Розбив московське військо 8 вересня 1514 р. під Оршею.