Історія України та українських козаків

ВСТУП

Коли я вирішив стати істориком народу, що не знав мистецтв, пов’язаних з мирним життям, що став відомим лише завдяки своїм суворим звичаям і ратним діянням, а зараз вже зник внаслідок приєднання його до гігантського масиву Російської держави, я свідомо відмовився від почесної нагороди — стати автором праці, яку читають усі. Така нагорода випадає на долю істориків могутніх, культурних і самостійних народів. Різноманітний, мальовничий матеріал сам по собі викликає інтерес до розповіді про них; в той же час він захоплює самого письменника і насичує його розповідь духом [епохи], теплом та життям. Відмовившись від такої спокуси, я знайшов задоволення в усвідомленні того, що я розорав і засіяв маловідоме, але варте освоєння поле європейської, переважно північної історії, тобто виконав корисну роботу. Останнє (я маю на увазі корисність) є відправним пунктом роботи ножного сумлінного письменника, який намагається збільшити потік новітніх взірцевих творів і заради цього відмовляється від багатьох годин насолоди природою, радощів спілкування з приятелями та інших втіх. Тому я хотів би в цьому вступі перш за все стисло торкнутися гористі [вивчення] історії козаків, далі вказати літературу про них і, нарешті, навести деякі попередні географічні та статистичні відомості про Україну.