Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України та українських козаків

§6. Сиґізмунд Кейстутович, Великий князь Литовський і верховний правитель України, був убитий 1440 р. через свою жорстокість князем Чаргорийським. Характер унії за Ісидора.

І в Україні Сигізмунд Кейстутович під час свого нетривалого правління в 1435-1440 pp. викликав до себе велику ненависть. Пихатий завдяки своїм успіхам й завдяки підкоренню сусідніх із Литвою російських земель, він поширив тепер свою зажерливість і на Слуцьк і Копил [Kopyl], та під приводом того, що начебто Олелько, тобто Олександр - син Володимира, колишнього Київського князя, який нині володів Сдуцьком й Копилем, підтримував із чабаном у Молдові Свидригайлом таємну угоду, ув’язнив Олелька в Кернові [Kiernow], а Його дружину з двома синами, Симеоном і Михайлом — [кинув] до в’язниці в Учані [Uciana]. Крім того, не менше [обурення] він викликав своїм сприянням тому, що Ісидор, росіянин за походженням, колишній монах і настоятель у монастирі Се. Дмитра в Константинополі, після свого повернення з Базеля, де він трудився на користь Унії, 1437 р. зміг стати наступником Григорія Цамблака на митрополичій кафедрі в Києві. Як митрополит, він [Сигізмунд Кейстутович] послав його на Церковний собор до Феррари й Флоренції, де він з’явився Із сотнею вершників, на велику радість папи Євгенія IV І разом із іншими константинопольскимисвященослужителями, й особливо із Нікейським архієпископом Віссаріоном [Wetssarion], 1439 p., як митрополит Київський й всієї Русі своїм підписом блискуче допоміг створити ілюзію відомого Союзу Церков. Після цього він із Флоренції разом із Віссаріоном вирушив до Константинополя і там дуже зле був прийнятий [і] священослужителями, усім серцем непримиренно ворожими до унії, і простими греками. Так, повертаючись через Снядець [Sandetz] до Києва, він зіткнувся з новою ситуацією - його покровителя, Сигізмунда Кейстутовича, 1440 р. було вбито як тирана у результаті змови князя Чарторийського та одного родича Слуцького князя Олелька, за участі уродженця Киева Скобейка. Як чернь, так і знатні люди не бажали нічого знати про рішення Церковного Собору й про нову літургію, а нижче духовенство не вірило, що Ісидор може що-небудь заронити у їхні душі; на що Ісидор не міг нічого заперечити. Ще менше він міг зробити. Тепер він хотів спробувати щастя у інших владик і поїхав далі, аж до Москви, але був заарештований тамтешнім Великим князем Василем і позбавлений усіх його багатств, (які він, можливо, хотів використати для хабарів). Однак він віднайшов спосіб утекти [звідти] й дістатися до Рима, де він деякий час був тягарем апостольському казначейству.

(Далі буде)