Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.2. ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

§5. Походи вікінгів. Виникнення скандинавських держав. Центральна і Східна Європа

Вікінгами називали . войовничих жителів Скандинавії, які в пошуках багатств та родючіших земель здійснювали походи по всій Європі. Вони будували надійні дерев'яні кораблі, які могли ходити по морях і ріках та легко приставати до берега. Спочатку вони здійснювали набіги на монастирі та міста на узбережжі, потім стали входити в ріки Рейн, Сену, Луару, щоб грабувати тамтешні міста. Вікінги доходили навіть до Константинополя і Багдада. Багато хто з правителів вважав, що краще відкупити ся від них. Але не всі вікінги були розбійниками, багато з них були землеробами, що шукали нові землі, торгівцями, які прагнули встановити ділові відносини з іншими народами.

У Британії вікінги поселялися переважно в північній та східній частинах Англії, Північній Шотландії. В Ірландії вони зруйнували багато монастирів і заснували там свої міста.

У Франції вікінги оселилися в Нормандії, яку їм віддав король Франції у 911 p., щоб зупинити їх набіги. Вікінги поселилися також в Ісландії, а деякі дісталися Гренландії та Північної Америки, їх нападів зазнали Іспанія, Італія, Візантія. Так тривало майже 200 років. Близько 1000 р. вони заспокоїлися. Їх вплив на Європу, особливо Північну, був досить значним: вони проклали торгові шляхи, побудували міста, вплинули на розвиток багатьох країн, послабили вплив імперії Каролінгів.

Об'єднану єдину державу в Данії створив Горм Старший (перша половина X ст.,). У кінці X — на початку XI ст. данці успішно воювали в Англії. Данський король Кнут І Великий (1016— 1035 pp.) був одним з наймогутніших правителів свого часу. Він завоював Англію, Норвегію, енергійно поширював християнство. У середині XII ст. почалося створення данської морської держави, данці захопили ряд земель на узбережжі Балтійського моря, створили сильний флот.

Невеликі варварські королівства на території Швеції стали утворюватись ще у V—VI ст. Першим королем, що об'єднав усі країни, був Ерік Вітряний Капелюх (перша половина X ст.). Християнство Швеція почала вводити у 1001 р. за правління Улофа, який першим став титулуватися шведським королем.

Творцем єдиної Норвезької держави вважається Гаральд І Прекрасноволосий (860-933 pp.). Легенда розповідає, що він посватався до однієї дівчини, але вона відмовила йому, заявивши, що вийде заміж лише тоді, коли він захопить усю Норвегію. Гаральд поклявся не стригтися, поки не виконає цього завдання. Його про звали Гаральд ом Патлатим. Через 9 років, коли обіцянка була виконана, дівчина стала його дружиною, а він постригся і отримав прізвисько «Прекрасноволосий».

Християнство утвердилося в Норвегії за правнука Гаральда Олафа І (995-1000 pp.). На початку XI ст. Норвегія деякий час знаходилася під владою Данії.

Територія Польщі з І тис. була населена слов'янськими племенами: вісленами та мазовшанами, які поселилися між Ельбою та Одрою. Великі групи укріплених польських поселень — гроди з'явилися з VII ст. в Поморії, Мазовії, Сілезії і Малій Польщі.

Родоначальником польської князівської династії легенда на зиває Пяста. Його син — Семовий — у 860 р. став князем Гнєзно. Їх нащадок Мешко І (960-992 pp.) у 966 р. прийняв християнс тво за римським обрядом. Першим польським королем був Болеслав І Хоробрий (992-1025 pp.), який значно розширив межі польської держави. Він навіть на деякий час заволодів Чехією, ходив походом на Київ.

Слов'янське населення на території Чехії з'явилося наприкінці V ст. 100 років потому воно потрапило під владу аварів. Боротьбу проти них очолив франкський купець Само, обраний у 627 р. королем. Так з'явилася перша слов'янська держава на Заході.

У 30-х pp. IX ст. північніше Дунаю на чолі з Моймиром І (830— 846 pp.) виникло нове слов'янське князівство, яке отримало назву Велика Моравія. У Моравії деякий час жили творці слов'янської абетки Кирило та Мефодій. Найбільшої могутності Велика Моравія досягла за князя Святополка (870-894 pp.), який підкорив Чехію, Лужицьку область, Сілезію, Малу Польщу, Паннонію. Але після його смерті держава почала розвалюватись. У 907 р. Моравія була розгромлена угорцями.

Родоначальником чеської князівської династії легенда називає Пржемисла (перша половина VIII ст.). У X ст. Чехія стала васалом Німеччини. Межі Чехії були розширені за князів Болеслава І Грозного (935-972 pp.) та Болеслава II Благочестивого (967-999 pp.). Після них почалася міжусобна боротьба.

Першим чеським королем (з 1085 р.)був Братислави. У 1212 р. імператор Фрідріх II подарував чехам «Золоту буллу». Вона підтверджувала спадковість титулу чеського короля, право чеської знаті самій обирати собі государя у випадку припинення династії, а також право короля призначати у своїх володіннях єпископів.

Угорщина склалася в основному на території колишньої римської провінції Паннонія. Прабатьківщиною угорців вважається регіон Північного Уралу та Західного Сибіру. Звідси предки угорців у кінці II тис. до н. є. спустилися на південь і майже тисячу років кочували у степах між річкою Урал і Аральським морем. У 895 р. на чолі з дьюлом (князем) Арпадом сім угорських племен вторглися у Паннонію і розгромили Велику Моравію. Звідси вони здійснювали спустошливі набіги на сусід ні країни, поки німці не завдали їм кількох поразок. У другій половині X ст. угорці прийшли до землеробства і прийняли хрещення за римським обрядом. У 1000 р. Іштван І Святий прийняв королівський титул і значно зміцнив центральну владу. У XI ст. угорці успішно боролися з нападами половців. Вершини могутності середньовічна угорська держава досягла за короля Бели III (1172-1196 pp.). У Візантії відвоювали Далмацію та Сирмій. Його нащадки не змогли втриматися на такому високому рівні.