Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.7. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ. ДРУГА ЧАСТИНА (1939-2008 pp.)

§5. IV і V республіки у Франції

У Другій світовій війні Франція зазнала найбільших втрат і збитків з усіх західних країн — учасників антигітлеровської коаліції. Постраждало 80 департаментів (у Першу світову вій ну — 15). Промислове виробництво скоротилося майже втричі, а сільськогосподарське — вдвічі.

Суттєві зміни відбулися в політичному житті. Поразка у вій ні з Німеччиною у 1940 р. і німецька окупація ліквідували ре жим III Республіки, старі буржуазні партії дискредитували себе, значно посилився вплив комуністів. У 1945 р. ФКП налічувала 775 тис. чол.

Повоєнний Тимчасовий уряд очолив один з керівників Руху Опору генерал Шарль де Ґолль. Цей уряд відновив демократичні свободи, підвищив заробітну плату і пенсії, провів націоналізацію вугільних шахт, авіаційних кампаній, автомобільного заводу «Рено». Колабораціоністи (особи, що співробітничали з фашистами), звільнялись з державного апарату та віддавались під суд.

Найважливішим питанням внутрішнього політичного життя було прийняття Нової Конституції. Двічі проходили вибори до Установчих зборів, тричі проводився референдум. Ідея повернення до системи III Республіки була відкинута. У січні 1946 р. де Голль, який прагнув до створення республіки з сильною президентською владою, пішов у відставку.

13 жовтня 1946 р. на референдумі була схвалена Нова Конституція IV Республіки. Вона була однією з найдемократичніших в історії Франції, оскільки розширяла демократичні та соціальні права трудящих. Крім того, проголосила республіканський лад, загальне виборче право з 21 року, двопалатний парламент, право громадян на працю, відпочинок, організацію страйків, безоплатну світську освіту. Вперше жінки отримали рівні права з чоловіками. Це була. Конституція парламентської республіки з президентом, позбавленим надзвичайних повноважень і урядом підзвітним парламенту.

1948 р. промисловість досягла довоєнного рівня, а у 1958 р. в 2,5 рази перевищила його. Франція приєдналася до «плану Маршалла», взяла активну участь у створенні НАТО і «Спільного ринку».

У 1946-1954 pp. Франція вела колоніальну війну проти В'єтнаму, але зазнала поразки. З 1954 р. до 1962 р. подібна війна велася Францією і в Алжирі, але також невдало. У 1956 р. разом з Великою Британією та Ізраїлем вона воює проти Єгипту. Та ким чином, у 50-ті pp. Франція вела агресивну політику, беручи участь в ряді локальних воєн. її поразки у цих війнах свідчили про занепад її як колоніальної імперії.

За 12 років (1946-1958 pp.) існування IV Республіки змінило ся 25 урядових кабінетів, що свідчило про політичну нестабільність у країні. Ця нестабільність посилювалася невдачами у вій ні в Алжирі, де в травні 1958 р спалахнув заколот реакційного шовіністичного офіцерства, яке вимагало встановлення влади «сильної руки». Уряд погодився на це, влада була знову пере дана де Ґоллю. Почалася розробка Нової Конституції. У жовтні 1958 р. була прийнята Нова Конституція Франції, що означало кінець IV Республіки і початок V Республіки.

Згідно з новою Конституцією повноваження парламенту були значно звужені, а президента — розширені. Він фактично одер жав можливість одноосібно визначати внутрішню та зовнішню політику країни, призначати Прем'єр-міністра і міністрів без за твердження їх парламентом, право розпускати Національні збори, приймати, згідно зі ст. 16 Конституції, будь-які надзвичайні заходи, «які диктуються обставинами», при цьому він не несе ніякої політичної відповідальності за свої дії. Перелік основних прав громадян в Конституції був відсутнім.

Де Ґолль був президентом Франції у 1958-1969 pp. і багато зробив для підвищення її міжнародного авторитету та економічного розвитку. Було проголошено курс на зміцнення незалежності та самостійності Франції. Вона стала ядерною державою, посилила свою військову могутність. У 1966 р. Франція вийшла з військової організації НАТО, тому її штаб-квартира була перенесена з Парижа до Брюсселя. Проте Франція продовжувала брати участь у політичних структурах цієї організації. Значно покращилися відносини Франції з СРСР. Разом з тим посилився розпад Французької колоніальної імперії. У 1960 р. більшість французьких колоній в Африці здобули незалежність (Судан, Сенегал, Чад... — всього 14 держав).

Економічна політика де Ґолля характеризувалася активним втручанням держави в управління промисловістю. За допомогою державних замовлень та кредитів швидко розвивалися атомна та ракетна галузі, виробництво ЕОМ, пластмас. За 10 років (1958-1968 pp.) обсяг промислового виробництва збільшився на 60%.

Франція стала найбільшим експортером зерна, молочної продукції та вин; Це було досягнуто також за допомогою широкого використання праці іноземних робітників (7% працездатного населення країни — 1-ше місце у світі).

1968 р. у Франції виникла гостра політична криза. Конфлікт був пов'язаний з тим, що за останні роки посилився авторитарний характер влади, обмежувались можливості легальної опозиції, зростало безробіття.

Безпосереднім приводом до соціального вибуху були події в університеті Пантера (передмісті Парижа), де студенти були позбавлені права брати участь у вирішенні університетських справ.

їх підтримали студенти Сорбонни — найстарішого університету Франції (у Парижі). Вони вимагали покращення умов життя, перебудови системи освіти. Під впливом лівих радикальних елементів почалися заворушення, підпали. Поліція змушена була застосовувати силу. Але студентів підтримали інші категорії трудового населення.

13 травня 1968 р. понад 600 тис. трудящих вийшли на демонстрацію з антиурядовими гаслами. Розпочався загальний страйк, у якому взяли участь 10 млн. чол. — 2/3 усіх робітників і службовців Франції.

Уряд змушений був вдатися до поступок. Зарплату підвищили на 12-18%, відпустки збільшено до трьох тижнів, визнавались права профспілок на підприємствах, студентам гарантували реформу освіти. У 1969 р. на референдумі більшість населення не підтримала проект де Ґолля про адміністративно-територіальну реформу та реорганізацію Сенату і він змушений був піти у відстав ку. Невдовзі (9 листопада 1970 р.) засновник V республіки помер.

У 1995 р. президентом Франції було обрано лідера голлістської партії Об'єднання в підтримку республіки (ОПР) Жака Ширака, який до цього 18 років був мером Парижа. Спочатку Ширак проводив жорстку ліберальну політику в економіці, відмовившись від втручання держави в цю сферу, підвищив податки, що спричинило хвилю страйків.

Нинішній президент Франції виступає за Єдину Європу, намагаючись зміцнити позиції Франції, для чого проводить ядерні випробування. Взято курс на активізацію ролі Франції в Європі і в Африці. Останнім часом у Франції зменшилось безробіття, підвищився рівень виробництва. У вересні 1998 р. президент Франції Жак Ширак побував в Україні. У квітні-травні 2002 р. у Франції відбулися президентські вибори, на яких переконливу перемогу знову здобув Жак Ширак (майже 82 % голосів). Проте великою несподіванкою став вихід у II тур виборів лідера ультра правих Ле Пена. Новий уряд Франції планує зосередити свої зусилля на пенсійній реформі та боротьбі з вуличною злочинністю.