ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.7. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ. ДРУГА ЧАСТИНА (1939-2008 pp.)

§3. Сполучені Штати Америки в повоєнні десятиліття

США стали єдиною країною у світі, яка вийшла з війни, не тільки зміцнившись у військово-політичному відношенні (як СРСР), але й у фінансово-економічному. У 1946 р. США давали 62 % усієї промислової продукції капіталістичного світу проти до воєнних 40 % . Вони зосередили в своїх руках 3/4 золотого запасу і третину експорту капіталістичного світу. Основні конкуренти США або тимчасово вибули з боротьби (Німеччина, Японія) або потрапили у фінансово-економічну залежність від них (Велика Британія, Франція). Америка монопольно (до 1949 р.) володіла атомною зброєю і, користуючись цим, почала проводити «атомну дипломатію», тобто тиснути на інші країни, погрожуючи атомною бомбою. У 1945 р. збройні сили США досягли чисельності 12 млн. осіб і розміщувались у найважливіших стратегічних пунктах світу. Збитки у війні були порівняно незначними. Людські втрати становили 322 тис. вбитими та 800 тис. пораненими, полоненими і тими, що безвісти зникли. Важливим фактором прискорення економічного розвитку США стало так зване «викачування мізків» — переманювання видатних вчених та фахівців з інших країн.

Розвиток економіки США у післявоєнні роки характеризувався нерівномірністю. У цілому вони зміцнили свої позиції та репутацію найзаможнішої держави світу. Загальний національний продукт країни — мірило вартості товарної продукції та наданих послуг зріс з 200 млрд. дол. у 1940 р. до 500 млрд. дол. у 1960 p. Неухильно зростала серед американців частка представників середнього класу. Цей зріст зумовлювався декількома чинниками. Насамперед, стрімко розвивалася автомобільна промисловість: кількість автомобілів, що сходили з конвеєра щороку, з 1946 по 1955 р. збільшилася в 4 рази. Будівельний бум, почасти обумовлений наданням значних пільг учасникам війни, спричинив розвиток міст та селищ. Збільшення витрат на оборону у зв'язку з ескалацією «холодної війни» також сприяло економічному прогресу. На соціальний та економічний устрій Америки мало помітний вплив телебачення. Воно з'явилося в 30-ті pp., але широко розвинулося лише у повоєнний період. Якщо у 1946 році в країні налічувалося 17 тис. телеприймачів, то лише через 3 роки американці щомісяця купували 250 тис. телевізорів. А вже в 1960 р. 75 % американських родин мали в себе принаймні один телевізор. У середині 60-х pp. американська сім'я проводила біля домашніх екранів у середньому 4-5 год. на добу. Проте поряд із значними успіхами: широким впровадженням автоматизованих систем, роботів, лазерної техніки; радіоелектроніки США за 40 повоєнних років зіткнулися з 7 економічними кризами. За 1945-1960 pp. середньорічні темпи приросту промислової продукції становили всього 2 %

У кінці 40-х pp. в країні піднялася хвиля переслідувань за вільнодумство та демократичну діяльність.. Ця реакційна лінія одержала назву «маккартизм» за ім'ям голови сенатської комісії «з питань внутрішньої безпеки» Дж. Маккарті, який декілька років тримав усю Америку в напруженні, звинувачуючи багатьох державних службовців в «антиамериканській і прорадянській діяльності». У багатьох містах США були проведені судові процеси над громадськими та профспілковими діячами, які потрапили під прес «маккартизму». На «лояльність» перевірили 2,5 млн. осіб.

5 серпня 1963 р. США, СРСР та Велика Британія підписали у Москві Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космосі та під водою. Цей акт мав глобальне позитивне значення.

22 листопада 1963 р. було вбито в м. Далласі (шт. Техас) президента Д. Кеннеді. Президентом став Л. Джонсон. За його правління США розпочали ескалацію війни у В'єтнамі. В сер пні 1964 р. США спровокували збройний інцидент в Токійській затоці, що стало приводом для бомбардування Північного В'єтнаму (ДРВ). У 1967 р. вони довели чисельність своїх військ у Південному В'єтнамі до 500 тис. осіб. США підтримали Пів денна Корея, Таїланд, Нова Зеландія і Австралія, які прислали свої військові контингенти до В'єтнаму. У ході війни американці широко застосували отрутохімікати та напалмові бомби. 1968 р. США змушені були припинити бомбардування та розпочати переговори з ДРВ. У 1973 р. в Парижі була підписана Угода про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі і американська армія, не досягнувши своєї мети, була виведена з В'єтнаму. Ця війна серйозно підірвала авторитет США, активізувала антивоєнний рух. У 60-ті роки в США значного поширення набув рух за громадянські права негрів, лідером яких був Мартин Лютер Кінг. Кульмінацією цього руху став «похід на Вашингтон» у 1963 p., коли до столиці вирушило понад 200 тис. демонстрантів, щоб рішуче закликати до надання рівних прав всім громадянам США. На мітингу Мартин Лютер Кінг сформулював свою знамениту «мрію»: «Я мрію про той день, коли на червоних пагорбах Джорджії сини колишніх рабів сядуть довкола братнього столу з синами колишніх рабовласників». У 1968 р. від кулі вбивці Мартин Лютер Кінг загинув, а за кілька місяців така ж доля спіткала й брата загиблого президента — сенатора Роберта Кеннеді.

Початок 70-х pp. характеризувався певною розрядкою міжнародної напруженості, послабленням «холодної війни». Певна заслуга в цьому тодішнього американського президента Р. Ніксона (1969-1974 pp.). Деякі позитивні зміни сталися в радянсько-американських відносинах. У 1972-1974 pp. відбулися зустрічі між американськими президентом і радянським керівництвом; в результаті яких були підписані договори про обмеження стратегічного наступального озброєння, про відвернення ядерної війни та ін.

У 1975 р. проведена нарада з безпеки і співробітництва в Європі у Ґельсінкі, в якій брали участь керівники 33 європейських країн, а також США та Канада. Було підписано Заключний акт, де зафіксовані 10 принципів взаємовідносин між країнами: незастосування сили, непорушність кордонів, територіальна цілісність, мирне врегулювання суперечок, невтручання у внутрішні справи, повага прав людини, сумлінне виконання зобов'язань з міжнародного права та ін.

У 1973-1975 pp. США опинилися в новій економічній кризі, найбільшій за повоєнні роки. Вона була спричинена збільшенням світових цін на нафтопродукти, тому долалася зменшенням енергоємності, технічним переоснащенням підприємств, антиінфляційною політикою. Державне регулювання було обмежене, соціальні програми зменшені. Збільшувались капіталовкладення у передові галузі виробництва, розширювалося залучення іноземного капіталу в економіку США. Скорочувались податки: особлива увага приділялася розвитку і стимулюванню приватного сектора. Повністю фінансувався тільки Пентагон, асигнування для інших міністерств скорочувались. Така політика отримала назву «рейганоміка» за ім'ям президента США у 1981—1988 pp. P. Рейгана. Вона дала змогу подолати кризу, збільшити виробництво, підвищити життєвий рівень населення. Могутній імпульс для розвитку сфери послуг спричинило поширення комп'ютерної техніки. Цей період недарма називають віком інформації — потужна техніка та новітнє програмне забезпечення дали змогу накопичити й узагальнити досі небачені маси даних, що відображали все розмаїття економічних та соціальних напрямків.

У 50-60-х pp., втілюючи в життя нові військові та космічні програми, уряд США зробив чималі капіталовкладення в роз виток комп'ютерних технологій. Революція сталася наприкінці 70-х pp., коли двоє молодих каліфорнійців зібрали у своєму га ражі перший персональний комп'ютер. «Еппл» («Яблуко»), як назвали його конструктори, швидко завоював ринок у США. На початку 80-х років в офісах та домівках американців працювали вже мільйони мікрокомп'ютерів, а у 1982 р. часопис «Тайм»- на звав комп'ютер «машиною року».

Водночас занепадали так звані «підприємства-димарі» у сталеливарній, легкій та інших виробничих галузях. Автомобілебудування США хиталося під тиском більш ефективних японських технологій, заявлених такими конкурентами, як «Тойота», «Хонда» та «Ніссан». У 1980 р. японські автокампанії контролю вали чверть американського ринку. Лише на початку 90-х років американським кампаніям пощастило збалансувати собівартість виробництва та технологічні стандарти, встановлені японськими конкурентами, і відвоювати втрачену частку ринку.

Змінилася демографічна структура суспільства. Коли завершився повоєнний «бебі бум», який тривав з 1946 по 1964 pp., рівень народжуваності став спадати, а середній вік громадян виявився «літнім». Змінився і склад сімей — знизилась їхня кількість, а чверть подружжів потрапила до незареєстрованих — тих, що живуть на віру.

З приходом до влади в СРСР М. С. Горбачова (квітень 1985 р.) покращилися американсько-радянські відносини. Було підписано договори про скорочення ядерної зброї «Старт-1» і «Старт-2».

У листопаді 2000 року в США відбулися чергові вибори Пре зидента країни. Боротьба йшла між кандидатом від Демократичної партії А. Гором та кандидатом від Республіканської партії Дж. Бушем-молодшим. Із незначною перевагою, у результаті довготривалих перераховувань підсумків голосування, перемогу здобув Дж. Буш. Вдруге в історії США президентами були батько, а потім син. Президентські вибори показали недосконалість виборчої системи США. А. Гор отримав на 200 тис. голосів в ці лому по країні більше, ніж Дж. Буш, але оскільки голоси підраховуються по штатах, то перемогу з перевагою лише в кілька тисяч голосів зараховано Дж. Бушу.

11 вересня 2001 року США зазнали найбільшого в своїй історії терористичного удару. У результаті спрямування на хмарочоси веж Всесвітнього торгового центру літаків, захоплених терористами, загинуло близько 6 тисяч осіб. У відповідь у жовтні 2001 року США почали У Афганістані антитерористичну операцію, спрямовану проти уряду талібів та терористичної організації на чолі з Бен Ладеном. За допомогою своїх союзників по НАТО, а також військ Північного альянсу Афганістану, США вдалося скинути владу талібів. Навесні 2003 р. США висадили свої війська в Іраку і швидко захопили його, поваливши режим Саддама Хусейна. Захоплення та окупація Іраку свідчать про нарощування гегемонійських тенденцій у зовнішній політиці США.

У листопаді 2004 р. відбулися чергові вибори Президента США, на яких боротьба йшла між Дж. Бушем і Дж. Керрі. Перемогу здобув Дж. Буш.