Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.6. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914-1939 pp.)

§8. Культура країн Європи та Америки в 1920—1930 pp.

У ці роки багато уваги приділялося удосконаленню системи освіти, пошуку нових форм і методів навчання. Це пояснювалося потребами розвитку індустріального суспільства, яке вимагало більш освічених людей. Набув поширення міжнародний педагогічний рух «нове виховання» (у Німеччині він називався «педагогікою реформ», а у США — «прогресивізмом»). Його прихильники прагнули виховувати дитину, щоб її розумове виховання поєднувалось із заняттями мистецтвами, гімнастикою, сільськогосподарською і ручною працею з урахуванням її інтересів у конкретний час, за конкретних умов. Одним з новаторів педагогіки був Рудольф Штайнер, який заснував новий тип шкіл — вальдорфські школи. У цих школах діти навчалися 12 років; тих, хто не встигав, на другий рік не залишали. Замість оцінок наприкінці навчального року на кожного учня складали характеристику, де відображали його успіхи у навчанні. Значна увага приділяла ся етичному та трудовому навчанню — ремісничі майстерні та дослідні ділянки створювались у кожній школі.

У США вперше було застосовано лабораторний план, заснований на принципі індивідуального навчання. Кожний учень одер жував від учителя завдання, самостійно його виконував і здавав на перевірку. Учні самі обирали заняття та черговість вивчення предметів. Річний обсяг навчального матеріалу поділявся на щомісячні щоденні завдання. Учні працювали в окремих лабораторіях, де їх консультував учитель. У СРСР цю систему було дещо видозмінено: впроваджувався бригадно-лабораторний метод, за яким клас чи група поділялися на бригади. Учні працювали за завданнями, про виконання яких слід було звіту вати через 2-4 тижні. Учитель виконував роль консультанта. На підсумковому занятті звітувала вся бригада, а не кожний учень окремо й оцінки виставлялися бригаді, а не індивідуально.

У сфері теорії педагогіки домінувала педологія. Її прихильники намагалися враховувати при навчанні дітей їх психологічні, вікові особливості та умови життя. Але вони абсолютизували вплив біологічних та соціальних факторів на процес виховання. Основним методом перевірки знань вважалися тести, за якими визначався «розумовий вік» та «коефіцієнт розумової обдарованості» дитини.

Істотними були відкриття в галузі фізики. Тут відкриття світового значення було зроблено данським вченим Нільсом Бо ром, англійцем Ернестом Резерфордом, італійцем Енріко Фермі, французом і полькою Фредерік та Ірен Жоліо-Кюрі.

Олександр Флемінг винайшов перший антибіотик-пеніцилін, що врятувало життя мільйонам людей. У галузі суспільних наук найпомітніший слід залишив Макс Вебер, який досліджував походження власності, природу прибутківу, феномен влади. Як він вважав, прагнення людей до прибутків є наслідком особливої людської риси постійно накопичувати понад те, що людині конкретно необхідно для особистого споживання.

У 1931 р. Володимир Зворикін створив у США першу телевізійну трубку, а згодом у Великій Британії, Німеччині та США телевізійні передачі почали транслюватися регулярно. Розвиток техніки суттєво вплинув на побут: з'явилися холодильники, пральні машини, електропраски, електробритви. У 1927 р. американський авіатор Чарльз Ліндберг здійснив перший транс атлантичний безпосадочний переліт, а у 1937 р. здійснив політ перший гелікоптер, сконструйований американцем українського походження Ігорем Сікорським.

У літературі традиції класичного реалізму продовжували письменники Ромен Ролан (Франція), Генріх Манн (Німеччина), Теодор Драйзер (США), Іван Бунін (Росія). Але в літературі 20-х pp. з'являється й новий напрям — література «втраченого покоління» (Еріх-Марія Ремарк, Анрі Барбюс, Ернест Гемінгвей). Квінтесенція їхніх творів — абсурдність війни, моральні поразки її учасників, втрата цілого покоління, яке скалічило свою долю. Реформатором драми, «батьком» «епічного театру» вважається німецький письменник Бертольд Брехт. Одним з найвідоміших майстрів детективів стають Агата Крісті та Раймонд Чандлер.

Розвивався модернізм. Зрілий модернізм мав багато різних напрямів, серед яких виділявся авангардизм. У свою чергу, в авангардизмі розрізняють такі течії, як дадаїзм та сюрреалізм. Дадаїзм (з французької — коник) виник у 1916 р. у Швейцарії. Його прихильників об'єднувало неприйняття авторитетів та традицій. Формою протесту вони обрали культ абсурду й зруйнування мистецтва. Літературні вечори «хімічної», «гімнастичної», «статичної» поезії мали вигляд читання вголос так званих «фонетичних поем», які складалися з суми окремих складів, безглуздих звукосполучень або одночасного читання віршів окремих поетів. Замість музики у загальноприйнятому розумінні дадаїсти використовували «музику», яка виконувалася на немузичних інструментах — свистках, пательнях, друкарських машинках. Замість картин створювались колажі — безладно наклеєні на картон шматки з журнальних реклам, газет, фотографій, дротів, мотузок. Вони стверджували, що цивілізацію характеризують не стільки досягнення, скільки мотлох.

Засновниками сюрреалізму (з французької — надреалізм) стали Андре Бретон, Поль Елюар та Луї Арагон, які у 1924 р. виступили з першим маніфестом. Теорія сюрреалізму базується на філософії інтуїтивізму Анрі Бергсона (інтуїція — єдиний засіб пізнання істини, розум не має сили, а творче натхнення має містичний, ірраціональний характер).

«Батьками» зрілого модернізму вважають француза Марселя Пруста, австрійця Франца Кафку та ірландця Джеймса Джойса. Найяскравішим представником сюрреалізму визнано іспанського художника Сальвадор Далі. Свій художній метод він назвав «критично-параноїчним». Це підтверджують самі назви картин: «Залишки автомобіля, які дають народження сліпому коню, що вбиває телефон», «М'яка конструкція з вареними бобами. Перед чуття громадянської війни».

Кіно, як. вже згадувалось, з'явилося наприкінці XIX ст. і швидко стало одним з найважливіших мистецтв, оскільки було синтетичним мистецтвом, яке поєднувало гру акторів, музику, драматургію, все це зображувалось на екрані. Проте спочатку кіно було «німим» — не мало звуку. Першими «зірками» німого кіно стали Чарлі Чаплін, Мері Пікфорд та Дуглас Файнрбенкс. Кіно стає предметом бізнесу і приносить значні прибутки. Щоб мати змогу знімати фільми цілий рік, американська кіноіндустрія перебралася зі Східного узбережжя до Лос-Анжелоса (Голлівуд), де кліматичні умови для зйомок були найсприятливішими.

Голівуд став «фабрикою мрій», залучаючи до кінотеатрів мільйони глядачів. У 1927 р. з'явився перший звуковий фільм «Співак джазу». Жанри кіно були найрізноманітнішими: кіно комедії, мюзикли, вестерни, мелодрами. Зірками 30-х pp. були Кларк Гейбл, Вів'єн Лі, Гері Купер, Жан Габен. Кращими фільмами цього часу стали «Віднесені вітром», «Правила гри», «Броненосець Потьомкін», «Чапаев», «Нібелунги»,

У 1896 р. було відновлено проведення Олімпійських ігор, перші з яких було організовано в Афінах. До Першої світової війни було проведено 5 олімпіад. У 1924 р. їх проведення було знову відновлено та організовано І зимові Олімпійські ігри.

У процесах розвитку культур демократичних та тоталітарних державах були суттєві відмінності. У демократичних — свобода творчості, різноманітність стилів та напрямів. У тоталітарних — культура — частина тоталітарної ідеології, яка знаходилась під контролем відповідної партії — комуністичної в СРСР, нацистської — у Німеччині, фашистської — в Італії. Творчість митців усіх напрямів жанрів чітко спрямовувалась і контролювалась. Необхідно було змальовувати успіхи держави, виховувати відданих відповідній ідеології людей, прославляти своїх вождів.