Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.6. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914-1939 pp.)

§1. Перша світова війна 1914—1918 рр.

Безпосереднім приводом до світової війни стало вбивство 28 червня 1914 р. у м. Сараєво сербським студентом Г. Принципом спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца-Фердінанда. За підтримки Німеччини Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультиматум, вимоги якого були несумісними з державним суверенітетом Сербії. Незважаючи на те що май же всі пункти ультиматуму були прийняті, Австро-Угорщина 28 липня оголосила Сербії війну. У відповідь Росія оголосила мобілізацію. Німеччина висунула вимогу припинити її і, коли Росія не відреагувала, 1 серпня оголосила війну Росії, а 3 серпня — Франції. 4 серпня німецькі війська перейшли кордон Бельгії, порушивши її нейтралітет. У відповідь Велика Британія в той же день оголосила війну Німеччині. Пізніше у війну вступили Японія на боці Антанти і Туреччина на боці Центральних держав. Таким чином війна стала світовою. Вона була несправедливою і загарбницькою за характером.

Воєнні дії визначалися стратегічними планами сторін. За планом німецького генерала А. Шліффена Німеччина повинна була скористатись повільним розгортанням російських військ (40 днів) та їх скутістю діями австро-угорського війська, зосередити основ ні зусилля проти Франції, вдаривши через Люксембург і Бельгію. Війну проти Франції планувалося закінчити через 6—8 тижнів і перекинути армію для розгрому Росії. Російські військові сили на випадок війни об'єднувалися у дві групи: Північний фронт проти Німеччини та Південний — проти Австро-Угорщини. Нова цією було те, що вперше пропонувалося створення нової інстанції керівництва військами — командування фронтами. На Австро-Угорщину покладалося основне завдання боротьби проти Росії. Відповідно до плану її сухопутні сили у складі 1100 батальйонів (до 1, 5 млн. чол.) поділялися на 3 великі групи.

Українські землі посідали важливе місце в планах воюючих країн. Австро-Угорщина претендувала на розширення своїх володінь на Західній Україні (Волинь, Поділля), Німеччина — на інші українські землі. Росія хотіла захопити Галичину. Узагалі саме Галичина стала ареною найжорстокіших та найкровопролитніших битв на Східному фронті.

Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, яка б захищала їх національні інтереси, змушені були воювати за інтереси чужих імперій та ще й убивати один одного. У російській армії налічувалось 3,5 млн. українських солдатів, 250 тис. служили в австрійському війську.

Оскільки німецька армія була мобільнішою, на початку війни вона захопила ініціативу і намагалася здійснити свій план. Німецькі війська зайняли частину Бельгії та ввійшли на територію Франції. Російські війська 20 серпня 1914 р. у Східній Пруссії завдали поразки німецькій армії. Німецьке командування змушене було перекинути війська із Західного фронту. Цим самим Росія суттєво допомогла своїм союзникам. У результаті битви на Марні (5-12 вересня 1914 р.) німецькі війська змушені були дещо відступити. У цей час, зміцнивши свої війська в Східній Пруссії, Німеччина завдала поразки російській армії і витіснила її з цієї території.

Одночасно з боями в Східній Пруссії з 18 серпня почалася Галиційська битва 1914 р., в якій російські війська завдали поразки австрійській армії, зайняли м. Львів і взяли в облогу фортецю Перемишль. Невдачею закінчилися спроби контрнаступу австро-німецької армії в районі Варшави і Лодзі (Польща) восени 1914 р.

Усі політичні партії Росії підтримували війну, виступаючи з шовіністичних позицій. Більшість з них пояснювала це необхідністю «оборони вітчизни». Винятком були більшовики, які засуджували цю війну, але виступали за поразку свого уряду (щоб підірвати царизм) і перетворення імперіалістичної війни в громадянську, тобто війну між1 окремими соціальними групами країни. У Східній Україні лише деякі українські соціал-демократичні організації, зокрема Катеринославська, за участю В. К. Винниченка в 1915 р. почали випускати відозви з гаслами: «Геть війну! Хай живе автономія України!» та вести антивоєнну пропаганду серед робітників.

Більшість громадськості Західної України підтримала у війні уряд Австро-Угорщини, вважаючи царську Росію найзапеклішим ворогом українців. У серпні 1914 р. у Львові була створена Головна Українська Рада, яка об'єднувала прибічників цих на строїв, представників усіх українських партій. Пізніше у Відні був організований «Союз визволення України» (СВУ), який ста вив собі за мету створити самостійну конституційну монархічну державу.

У ході війни з добровольців Галичини було сформовано 2-тисячний легіон Українських січових стрільців, а на його основі регулярний полк, який став частиною австро-угорської армії. Він брав участь у боях проти російських військ на різних ділянках фронту в Карпатах і Закарпатті. Січові стрільці відіграли потім важливу роль у наступних подіях в Україні.

На Західному фронті продовжувалися локальні бої, і фронт стабілізувався від Північного моря до швейцарського кордону. Почалася позиційна війна. Це означало крах німецького «бліц кригу». У цілому кампанія 1914 р. закінчилася на користь Антанти.

У 1915 р. німецьке командування змінило свої плани, вирішивши основний удар нанести по Росії, а на Західному фронті зайняти стратегічну оборону. Тепер Німеччина прагнула вивести з війни спочатку Росію, а потім усіма силами вдарити проти Франції і Великої Британії. У травні 1915 р. австро-німецькі війська прорвали фронт російської армії (Горлицький прорив) і за хопили Галичину, Польщу, Литву, частково Латвію і Білорусію. Російська армія зазнала великих втрат (150 тис. вбитих, 700 тис. поранених, 900 тис. полонених). Проте задум німецького командування вивести Росію з війни не вдався. 54% австро-німецьких військ зосереджувалось на Східному фронті (у 1914 р. — 36%).

На Західному фронті союзники проводили лише операції з обмеженими цілями (Фландрія, Шампань), що принесло їм до півмільйона втрат і незначні успіхи. 22 квітня 1915 р. німець ке командування вперше застосувало в районі річки Іпр отруйні речовини (хлор). Газова атака тривала лише 5 хвилин, але отруєння дістали 15 тис. солдатів і офіцерів, 5 тис. з них загинуло. Цим було покладено початок хімічній війні. Німеччина почала «підводну війну» і нанесла удари навіть по кораблях нейтральних країн. Особливе обурення у світі спричинив той факт, що 7 травня 1915 р. німецький підводний човен потопив англійський лайнер «Лузітанія», що йшов з США до Англії. На його борту знаходилося 1959 пасажирів, у тому числі 440 жінок та дітей. Врятувати вдалося лише 761 Окремі підводні човни досягали виняткових результатів. Так, човен «U-38» за 3 тижні у серп ні 1915 р. потопив 22 пароплави, 5 риболовецьких суден та З вітрильники. Невдачею закінчилася спроба військ Антанти за хопити протоку Дарданелли. У війну в 1915 р. на боці Антанти вступає Італія, а на боці центральних держав — Болгарія. У результаті кампанії 1915 р. німецька армія захопила значну територію на Сході, російській армії було завдано серйозного удару Проте головної мети — змінити хід війни у вигідному для себе напрямі — Німеччина не досягла. Франція і Велика Британія отримали необхідний перепочинок, накопичили матеріальні за паси і створили резерви. Економічне становище Німеччини погіршилося.

Війна негативно вплинула і на соціально-економічне станови ще України. На розвиток промисловості руйнівний вплив справила мобілізація в армію 4 млн. чол. З сіл України до армії забрали половину працездатних чоловіків. Більш-менш розвивалися лише мілітарні галузі промисловості, інші змушені були, як правило, скорочувати виробництво.

Значно погіршився стан сільського господарства. На воєнні потреби було забрано багато коней, що утруднювало виконання сільськогосподарських робіт. Скоротилися посівні площі, знизилася врожайність, збір зернових зменшувався на 200 млн. пудів щорічно. Серед селян збільшилася кількість безпосівних (16% усіх господарств) і безкінних (35%). Знецінилися гроші, зростала інфляція. У 1916 р. ціни на основні предмети споживання зросли у 4-6 разів. Робочий день збільшувався, але реальна зарплата через різке підвищення цін зменшувалася. Усе це призвело до наростання страйкової боротьби. З 1914 по березень 1917 р. в Україні відбулося біля 380 страйків, у яких брали участь близько 300 тис. робітників. Посилювався й селянський рух. Селяни виявляли непокору діям місцевих властей, захоплю вали поміщицькі володіння, вступали в сутички з поліцією. За роки війни (1914-1917) в Україні відбулося близько 170 селянських виступів, у тому числі на Харківщині — 28. У результаті боїв були знищені сотні населених пунктів, 650 шкіл, більше 500 тис. житлових та господарських будинків.

У 1916 р. німецьке командування вирішило завдати основного удару на Західному фронті в районі Вердена. За 2 місяці кровопролитних боїв німці просунулися лише на 7 км. Верденська «м'ясорубка» «перемолола» 69 французьких і 50 німецьких дивізій. Операція тривала до кінця року, але суттєвих змін не відбулося.

Улітку 1916 р. англо-французькі війська перейшли в наступ на р. Соммі. Незважаючи на триразову перевагу в живій силі та артилерії, союзникам за 5 місяців боїв удалося просунутися лише на 10 км. їх втрати становили 900 тис. чол., а німців — 538 тис. 15 вересня 1916 р. англійська армія вперше застосувала нову зброю — танки, що справило значний військово-психологічний ефект. Танки тоді були 8,1 м завдовжки, 4,1 завширшки, 2,5 м заввишки. Середня швидкість становила 3,7 км/год., запас ходу — 19 км. Температура всередині машини могла до сягати +70 °С. Під час наступу в перший день 5 танків загрузли в болоті, 9 відстали через несправність, але до німецьких окопів дійшло 18 танків, які навели жах на німецьку піхоту. На кінець війни війська Антанти мали більше 7 тис. танків. Німеччина тільки 1917 р. приступила до їх створення та мала під кінець війни близько 70 машин. Таким чином, уперше була продемонстрована перевага англо-французької техніки над німецькою, що було симптомом виснаження Німеччини.

Найбільших оперативних успіхів у 1916 р. досяг російський Південно-Західний фронт (команд, генерал О. Брусилов). Російські війська в червні 1916 р. прорвали фронт 450 км завдовжки і просунулися на 80-120 км. Була доведена можливість глибокого прориву позиційного фронту. Австро-угорська армія втратила 500 тис. вбитими і полоненими. Було звільнено майже всю Га личину і Буковину. Цей наступ відтягнув 11 німецьких дивізій з Франції. Проте відсутність резервів і невдалі дії сусідніх фронтів не дозволили закріпити успіх. Восени війна знову набула позиційного характеру.

У серпні 1916 р. у війну на боці Антанти вступає Румунія, але згодом її війська зазнають поразки, залишають Бухарест і нафтоносні райони. Росія змушена перекинути на Румунський фронт свої війська, що негативно вплинуло на загальне становище її східного фронту. Кампанія 1916 р. характеризувалася великими людськими втратами сторін, їх плани не були реалізовані, але стратегічна ініціатива перейшла до Антанти. Німецьке командування змушене було перейти на всіх фронтах до оборони із-за нестачі сил.

Кампанія 1917 р. суттєво відрізнялася від попередніх, оскільки проходила в складній політичній ситуації. У Росії відбулося дві революції, змінювалися уряди та принципи влади і це дуже впливало на хід війни.

Найважливішими подіями цієї кампанії був вступ у війну 6 квітня 1917 р. США на боці Антанти і фактичний вихід з неї після Жовтневої революції в Росії. За роки війни США фінансово-економічно досить сильно були пов'язані з країнами Антанти. Вони поставляли свої товари в ці країни, перетворившись з їх боржника на їх же кредитора. Так, країни Антанти отримали від США до квітня 1917 р. кредитів на 2 млрд. дол. Другою причиною було те, що США не хотіли перемоги Німеччини, яка б у цьому випадку перетворилася на найбільш небезпечного конкурента.

Ця кампанія не призвела до суттєвих змін лінії фронту, за виключенням Італійського. Проте становище центральних дер жав ще більше погіршилося. Німеччина зіштовхнулася з сильною економічною кризою: не вистачало сировини, виробництво продукції падало, населення голодувало.

З березня 1918 р. Радянська Росія підписала з Німеччиною і її союзниками сепаратний Брестський мир, проте 800 тис. німецьких солдатів усе ще знаходилися на сході, окупувавши Україну, Білорусію, Прибалтику. Особливістю кампанії 1918 р. була боротьба обох коаліцій проти Радянської Росії.

Німеччина прагнула перекинути свої війська зі Східного фронту і розгромити Антанту до зосередження американських військ., яких на 1 березня 1918 р. було вже 300 тис. і щодня прибувало 7 тис.

У березні 1918 р. німецькі війська завдали сильного удару по військах Антанти в Пікардії (Франція). Ситуація була настільки складною, що англійські війська готувалися до евакуації в Вели ку Британію, а французький уряд мав намір переїхати в Бордо. Але резерви, які прибули вчасно, врятували становище.

18 липня 1918 р. французькі війська перейшли в контрнаступ у районі Марни, що стало переломним моментом у кампанії. У ході Ам'єнської операції 8 червня 1918 р. за день було розгромлено 16 німецьких дивізій (як сказав генерал Людендорф це був «найчорніший день німецької армії»). Наприкінці вересня 1918 р. англо-франко-американські війська перейшли в наступ по всьому фронту. Становище Німеччини та її союзників стало безнадійним. 29 вересня 1918 р. капітулювала Болгарія, 30 жовтня — Туреччина, 3 листопада — Австро-Угорщина. У самій Німеччині почалася революція, Після повалення монархії 11 листопада 1918 р. в Комп'єнському лісі у вагоні французького маршала Ф. Фоша німецька делегація підписала перемир'я Згідно з ним передбачалося негайне виведення німецьких військ з усіх окупованих на Заході територій, здача переможцям значної час тини зброї, всіх підводних човнів, роззброєння флоту, передача великої кількості паровозів, вагонів, в тому числі 2 тис. літаків, 10 тис, вантажних автомобілів.

Перша світова війна, яка втягнула у своє смертоносне коло населення планети, призвела до небачених втрат і нечуваного розорення більшості воюючих країн. Було вбито 8,7 млн. осіб, поранено 20,8 млн. Найбільших втрат зазнали: Росія (2,3 млн.), Німеччина (понад 2 млн.), Австро-Угорщина (1,44 млн.), Франція (1,38 млн.), Велика Британія (743 тис), Італія (близько 700 тис), США (53 тис). Крім того, у середині 1918 р. народи Європи були вражені пандемією «іспанки» (грипу). Хвороба за брала понад 25 млн. життів у всьому світі.

Війна, яка тривала 4 роки 3 місяці і 10 днів закінчилась повною поразкою Німеччини та її союзників. Лише прямі військові видатки воюючих держав у 10 разів перевищили вартість усіх воєн за попередні 120 років! Росія втратила 60% свого національного багатства, Австро-Угорщина —- 41%, Німеччина — 33 % , Франція — 31 % , Англія — 15 % .