ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.5. НОВИЙ ЧАС. ДРУГИЙ ПЕРІОД (КІНЕЦЬ XVIII-XIX ст.)

§13. Культура зарубіжних країн наприкінці XIX — на початку XX ст.

Досягнення у сфері науки і техніки мали величезний вплив на розвиток людського суспільства у XX ст. Таких суттєвих змін і таких значних винаходів і відкриттів, які відбулися наприкінці XIX — на початку XX ст. історія ще не знала. Пояснюється це перш за все потребами розвитку суспільства, процесом індустріалізації, який вимагав нових технологій, а також успіхами в розвитку науки. До цього спричинило також загострення конкурентної економічної боротьби, в якій перемогу міг здобути лише більш технічно оснащений виробник.

Самий лише перелік найважливіших винаходів дає змогу зрозуміти, наскільки значними вони були:

• 1877 — патент Едісона на фонограф — початок звукозапису;

• 1879 — вдосконалення Едісоном електричної лампочки;

• 1885 — створення автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння;

• 1895 — поява кінематографа;

• 1901 — виготовлення перших тракторів з двигуном внутрішнього згоряння;

• 1903 — створення аероплана (брати Райт);

• 1912 — випуск першого тепловоза.

У 1876-1878 pp. канадсько-американським винахідником А. Г. Беллом було запатентовано телефон, у 1895-96 pp. винайдено радіотелеграф, що було справжньою революцією в засобах зв'язку. Ще у 1889 р. у Нью-Йорку* було збудовано перший хмарочос (10 поверхів), що теж стало своєрідною революцією в будівництві.

Розвивалася також військова техніка. У 1883 р. американець X. Максим сконструював станковий кулемет, пізніше з'являються автоматичні гвинтівки, напівавтоматичні гармати,, броньовані автомобілі, танки, підводні човни. Досягнення техніки призначались для масового знищення людей.

Значні відкриття було зроблено у фізиці. У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частку — електрон, що змінило точку зору на атом як неподільну частину. Його погляди розвивав Е. Резерфорд, який запропонував першу планетарну теорію атома.

У 1905-1906 pp. 26-річний німецький фізик А. Ейнштейн виклав основи теорії відносності, що було переворотом у сфері механіки.

Учені А. Вейсман та Т. Морган створили основи генетики — науки про спадковість. Російський учений І. Павлов розробив теорію умовних рефлексів, а К. Ціолковський — теорію ракетного руху. 3. Фрейд обґрунтував основи психоаналізу — вчення про підсвідомість, мотивацію поведінки.

Натуралізм розповсюдився в культурі 70-90-х роках як логічне продовження розвитку реалізму. Прагнення митців до абсолютного об'єктивного, позбавленого будь-якого особистого, авторського втручання у відображення реального життя мистецтва, що могло б конкурувати з науковим описом і вивченням людини і суспільної дійсності, призвело до появи теорії натуралізму. Людина сприймалася натуралістами як своєрідний автомат, що діє відповідно до закладеної в ній соціальною, а частіше біолого-генетичною програмою. Видатними представниками натуралізму були французи Е. Золя, брати Гонкур, німець Г. Гауптман, росіяни П. Боборикін, О. Амфітеатров, В. Крестовський.

Якщо натуралізм та імпресіонізм були ще тісно пов'язані з традиціями реалістичної культури, то інші нові течії сприймалися як занепад мистецтва — декаданс (французькою). Головна її особливість — заперечення реальності як низькопробної дійсності, що не може розкритися людині і спирається лише на свої органи чуттів. Віднайти вищу правду, надреальність, царство краси — таку мету ставили перед собою декаденти. Тому опиралися на інтуїцію.

Найпомітнішою течією в декадентстві став символізм. Він за родився на межі 60-70-х років XIX ст. у творчості французьких поетів П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме. Вони намагалися засобами мистецтва відшукати у звичайній дійсності, що оточує кожну людину, знаки (символи) явищ і закономірностей безпосередньо не втілених, однак суттєвих, як присутність Вога, світового зла. Декадентство було представлене також у живописі, скульптурі, музиці. У цьому стилі працювали російський художник М. Врубель, норвезький — Е. Мунк, французький композитор М. Равель.

Специфічним культурним феноменом XX CS-. називають модернізм (з англійської — новий). Цей термін сумарний, який позначає велику кількість різних художніх напрямків у світовій культурі, які протиставляють себе реалістичній культурі. До філософських підвалин модернізму слід віднести ідеї таких філософів, як Шопенгауер, Ніцше, Юнг. У своїх працях вони приходять до песимістичних висновків: світ жорстокий і абсурдний, людина безсила щось змінити, бо обставини, в яких вона знаходиться, — ворожі і нездоланні. Виникнення модернізму пов'язують з експресіонізмом (з французької — вираз). Батьківщиною експресіонізму була Німеччина. Свої почуття, відчуття експресіоністи намагалися донести з максимальною виразністю — експресивністю. Художники-експресіоністи користувалися сміливим поєднанням кольорів, зміщенням планів, кутастими та ломаними лініями. Відомими представниками експресіонізму були Кірхнер у образотворчому мистецтві, Р. Штраус у музиці.

Близькими до експресіонізму вважаються фовісти (з французької — дикі). їх об'єднувало прагнення до створення художніх образів за допомогою яскравих кольорів, за відсутності об'єму та простору.

Кубісти (П. Пікассо) виходили з того, що всі предмети та явища можуть бути зображені у вигляді геометричних фігур. Футуристи (від латинського — майбутнє) вважали, що об'єктом мистецтва повинен бути не предметний світ, а рух, який уносить художник, поєднуючи час, місце, форми, колір. Велику увагу футуристи приділяли формі своїх поетичних творів, створенню нової поетичної мови, відкидали традиційну літературу та поезію. У літературі представниками футуризму були Ф. Марінетті, В. Маяковський, І. Сіверянин, В. Хлєбніков.

Абстракціонізм, який виник на початку XX ст., — це без предметне мистецтво, яке відмовляється від зображення реальної дійсності і людини (В. Кандинський, К. Малевич).

Культурна ситуація кінця XIX — початку XX ст. спричинила до життя багато різних художніх течій, формується багатолика і суперечлива світова культура.

Таким чином, на зламі XIX і XX ст. відбулися принципові зміни в основних галузях технічного розвитку. Отримання нових хімічних продуктів (анілінового барвника тощо) привело до значних змін у легкій промисловості; використання електрики — у сфері промислової технології, двигунів; відбулася корінна зміна засобів транспорту (автомобіль, метро, літак, тепловоз). У результаті суттєво змінилися принципи функціонування економіки, значно прискорився її розвиток, що, у свою чергу, при вело до великих змін у способі життя людства.