ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.5. НОВИЙ ЧАС. ДРУГИЙ ПЕРІОД (КІНЕЦЬ XVIII-XIX ст.)

§8. Культура країн Європи й Америки XVIII—XIX ст.

Розвиток науки і техніки в цей період досяг значних висот. У 1774 р. англійцем Д. Уаттом була винайдена парова машина. Вона відіграла істотну роль у розвитку виробництва та транспорту. У 1814 р. англієць Дж. Стефенсон побудував перший паровоз, а у 1829 р. була побудована перша залізниця Манчестер Ліверпуль довжиною 50 км. Перший колісний пароплав побудував у 1807 р. американець Р. Фултон. Між Великою Британією та Північною Америкою встановили постійне пароплавне сполучення, яке спочатку тривало 27 діб. У 70-х роках XIX ст. — вже 7-8 діб. Для розвитку світової торгівлі велике значення мало будівництво Суецького каналу (1869 p.), який дозволив скоротити шлях з Англії до Індії на 13 тис. км. У 1783 р. брати Монгольф'є винайшли аеростат (повітряну кулю), який став у XIX ст. основним видом літальних засобів.

У 50-60х роках XIX ст. англійцем Бесемером і французом Мартеном було винайдено нові способи виплавки сталі. У 30-ті роки XIX ст. було винайдено фотографію (Дагер). Згодом електромагніт ний телеграф (1832 р., С. Морзе). У 1862 р. швед Альфред Нобель налагодив промислове виробництво нітрогліцерину, а згодом — динаміту.

Знаменитий англійський учений Ісаак Ньютон відкрив три класичні закони механіки, разом з Вільгельмом Лейбніцем за клав диференційне та інтегральне обчислення (основи вищої математики). М, І. Лобачевський обґрунтував у 1826 р. систему неевклідової геометрії. Р. Майер сформулював закон збереження та перетворення енергії, М. В. Ломоносов відкрив закон збереження маси речовини при хімічних реакціях. У 1869 р. Д. І. Менделєєв відкрив періодичну систему хімічних елементів. Німецький біолог Т. Шванн сформулював вчення про клітинну побудову тваринних та рослинних організмів. Видатним відкриттям стала еволюційна теорія Дарвіна про походження видів тварин шляхом їх поступового розвитку протягом мільйонів років, про по ходження людини від мавпоподібного предка.

Характерним для культури XVIII ст. було таке явище, як Просвітництво. Це означало не лише просвіту широких мас населення, а й ідейний рух з подоланням відсталих форм політичного, економічного, культурного життя й утвердження нових, прогресивних. Найяскравішими представниками цього руху були Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Ф. Вольтер — у Франції, Д. Дефо, Д. Свіфт — в Англії, Й. Гете, Ф. Шіллер — у Німеччині. У XVIII ст. були створені романи Д. Дефо «Робінзон Крузо», Д. Свіфта «Мандри Гуллівера». Провідними напрямками в літературі XVIII-XIX ст. були класицизм, романтизм і реалізм. Представники класицизму зверталися до античної культури як до ідеального зразка для наслідування. Романтизм протиставляв дійсності мрії та ідеали. Надзвичайний герой в надзвичайних обставинах — ось квінтесенція цього напрямку. Представники реалізму ставили собі за мету об'єктивно, правдиво відображати світ. Видатними представниками класицизму були французькі, драматурги XVII ст. П'єр Корнель і Жан Расін. До видатних романтиків належать Шіллер, Байрон, Вальтер Скотт. Творчість Стендаля відкриває період класичного реалізму («Червоне та чорне»). Віктор Гюго, Оноре де Бальзак створили неперевершені твори («Собор Паризької Богоматері», «Людська комедія»). У Росії надбанням світової літератури стала творчість Ф. Достоєвського та Л. Толстого.

Європейська філософія цього періоду розвивалася у двох напрямках — матеріалістичному та ідеалістичному. Матеріалізм виходить з того, що матерія (об'єктивна реальність) є первинною, а свідомість — вторинною. Ідеалізм вважає ідею, свідомість первинною, а оточуючий світ — його відображенням. У цей час розквітає німецька класична філософія, найвидатнішими представниками якої були І. Кант, Г. Гегель у сфері ідеалістичної філософії та Л. Фейербах — у сфері матеріалістичної. К. Маркс поєднав діалектику Гегеля і матеріалізм Фейербаха, створивши діалектичний матеріалізм.

У сфері музичного мистецтва в цей час творили такі генії, як Й. Бах, В. Моцарт, Л. Бетховен, Д. Верді, Р. Вагнер, Ф. Шопен.

У живописі відбувається справжня художня революція. З'являються нові, відмінні від інших напрямки. Це — імпресіонізм (від слова імпресія — враження). «Художник повинен писати те, що він бачить, і так, як він бачить» — ось їх гасло.

Представниками цієї течії були К. Моне, О. Ренуар, Е. Дега, К. Пісарро.

На початку XIX ст., відбуваються важливі зміни в освітній галузі. Ідеться про реформу вищої університетської освіти, за проваджену спочатку в Німеччині В. Гумбольтом і швидко поширену в більшості країн Європи. Відтепер університети мали уособлювати все краще не тільки в освітній, але й науковій сфері. Активно створюються університетські наукові школи.