Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.5. НОВИЙ ЧАС. ДРУГИЙ ПЕРІОД (КІНЕЦЬ XVIII-XIX ст.)

§6. США в першій половині XIX ст. Громадянська війна

Основні риси соціально-економічного розвитку

Отримання незалежності створило найважливіші передумови для швидкого розвитку ринкових відносин у США. Важливим явищем в економіці стало утворення єдиного внутрішнього ринку і розвиток вільної зовнішньої торгівлі. Не випадково кінець XVIII — початок XIX ст. назвали «золотим віком» американської торгівлі. Наполеонівські війни у Європі зумовили потребу в американських товарах, вони ж розорили тисячі європейських купців та судновласників. За цей час тоннаж американського флоту зріс ушестеро.

Початок промислового перевороту датується початком XIX ст. Він мав свої особливості:

— широке використання наукових розробок, машин та кваліфікованої робочої сили;

— нерівномірний характер: спочатку ним були охоплені пів нічно-східні штати, а згодом — уся країна;

— тривалий період.

З кінця 40-х років XIX ст. в США на власному ринку відбув ся прорив американського машинного виробництва, який спів пав з відкриттям у 1848 р. багатих родовищ золота в Каліфорнії (Клондайк). Тисячі людей пішли на Захід («золота лихоманка»), і в північно-східних районах стала відбуватися нестача робочих сил. Це змушувало підприємців посилено впроваджувати машини в усі галузі господарства. На зміну дерев'яній сосі прийшов чавунний, а згодом (1845 р.) стальний плуг. Серп і косу почали замінювати механічними косарками.

Завершення промислового перевороту відбулося на початку 50-х років. Важливим його наслідком стало виникнення пролетаріату. Згідно з переписом 1860 р. у промисловості було зайнято 1,3 млн. працюючих. До кінця 50-х років СІЛА за виробництвом промислової продукції посідали 4 місце у світі.

Відкриття родовищ золота та розширення території США сприяли притоку капіталів з Європи. За 1850-1860 pp. капіталовкладення у промисловість виросли вдвічі і досягли 1 млрд. до ларів, довжина залізниць збільшилася з 14 тис. км до 48 тис. км.

У сільському господарстві намітилося два шляхи розвитку: фермерське та плантаційне. Фермерство інтенсивно розвивалося на нових західних територіях. Ціна на землю тут була фантастично низькою: за 2521 долар можна було придбати 65 га землі — небачена ситуація в Європі. Це сприяло напливу емігрантів з Європи.

У першій половині XIX ст. плантаційна система на Півдні зазнала суттєвих змін. З винаходом у 1793 р. бавовноочисного верстата продуктивність праці значно зросла. З часом бавовну витіснив тютюн. Характерною рисою плантаційного господарства було нераціональне використання землі. Тютюн виснажував ґрунти за 3-4 роки. У 1809 р. набрав чинності закон, який забороняв увіз рабів у країну. Але плантатори звикли до дешевої праці і контрабандно ввозили щорічно до 15 тис. осіб. Якщо наприкінці 90-х років XVIII ст. чисельність рабів становила 760 тис, то у 1860 р. — 4 млн. Ціни на них зростали, а експлуатація посилювалась. У 30-ті роки XIX ст. на території США почав поширюватися рух, учасники якого вимагали негайного скасування рабства. їх називали аболіціоністи. Із-за застосування рабської праці гальмувалося впровадження техніки, машин, передових методів ведення сільського господарства.

Територіальна експансія

Перші десятиріччя існування США характеризувалися швидким розширенням меле держави. Захоплення територій відбувалося за двома напрямками: промислова Північ розширялася в бік західних земель і Канади, плантаторський Південь — у південно-західному і південному напрямках.

У 1809 р. за 16 млн. доларів США купили у Франції Луїзіану. У 1818 р. до США було приєднано Флориду. З освоєнням нових земель до 13 старих штатів почали приєднуватись нові. У 1791 р. до союзу приєднався Вермонт, у 1792 р. — Кентуккі, в 1796 р. — Теннессі, в 1809 р. — Огайо, 1816 р. — Індіана, 1817 р. — Міссісіпі, 1818 р. — Іллінойс, 1819 р. — Алабама, в 1821 р. — Міссурі і Мен, в 1836 р. — Арканзас, в 1837 р. — Мічиган.

У 1846-1847 pp. США успішно воювали проти Мексики. Вони здобули кілька перемог: захопили столицю Мексики — Мехіко. У 1848 р. Мексика змушена була віддати США Техас, Нову Мексику і Каліфорнію. У цей же час США придбали у Великобританії Орегон. До середини XIX ст. США збільшили свою територію у 8 разів порівняно з 1776 р.

Зовнішньополітичний курс американського уряду базувався на «доктрині Монро» (1823 p.). Згідно з гаслом президента Монро «Америка для американців» США претендували на весь американський континент.

Громадянська війна

До середини XIX ст. почали зростати суперечності між двома регіонами США — Північчю та Півднем. Південь був зацікавлений у розвитку міжнародної торгівлі — дорого продати у Європу бавовну, продовольство; дешево купити імпортні промислові вироби. Північ, навпаки, була зацікавлена у згортанні торгівлі з Європою. Це дозволило б переробляти сільськогосподарську сировину Півдня на фабриках Півночі, пропонувати південним штатам власну промислову продукцію. Антагонізм між регіонами полягав у тому, що на Півдні основою соціально-економічного укладу було рабство, а на Півночі — вільна праця. У 1820 р. набрав чинності закон, згідно з яким географічним кордоном рабства було оголошено 36є 30ґ північної широти. Але це був паліатив, оскільки кожен регіон бажав збільшення свого впливу. На Півночі поширювався аболіціонізм, а на Півдні — расистські погляди, де доводилося, що негри є нижчою расою.

У цей час в США починає формуватися двопартійна система. У 1828 р. створюється демократична партія, соціальною базою якої були плантатори-рабовласники, а у 1854 р. — республіканська партія, опорою якої стала промислова буржуазія Півночі. У 50-х роках XIX ст. більшість ключових посад федерального апарату перебувала в руках плантаторів: вони контролювали Сенат, Верховний Суд, президентську владу. До 1856 р. з 16 американських президентів 11 були південцями, та й більшість решти п'яти теж контролювалися ними. Таким чином, олігархія Півдня з 60 тис. плантаторів нав'язувала свою волю 25 млн. американців. Це не влаштовувало промислову буржуазію Півночі, яка, враховуючи зростання своєї економічної потужності, хотіла й відповідного зростання владного впливу.

На президентських виборах 1860 р. від демократичної партії було висунуто кандидатом прибічника рабовласництва С. Дугласа, а від республіканської — Авраама Лінкольна, який притримувався протилежних поглядів — виступав за припинення поширення рабства. Авраам Лінкольн (1809-1865 pp.) народився в сім'ї бідного фермера в рабовласницькому штаті Кентуккі. Він працював столяром, залізничним робітником, прикажчиком, а згодом став адвокатом. З 1834 р. почав свою політичну діяльність, у 1847 р. — став членом Конгресу США, у 1858 р. — брав участь у президентських виборах, але програв. У 1860 р. його боротьба за президентську посаду стала успішною — він зібрав голоси 180 виборців проти 123 його суперників. Але в цілому за нього голосувало 1,856,452 особи, а за його суперників сумарно 2,815,617 осіб, тобто на 1 млн. більше, тобто влада нового президента була доволі хиткою. Проте Південь не хотів змиритися з втратою контролю над президентською владою. 20 грудня 1860 р. зі складу США вийшов штат Південна Кароліна, а згодом до нього приєдналось ще 10. Шість штатів утворили Південну Конфедерацію з центром у Річмонді на чолі з Д. Девісом. Віце-президент Південної Конфедерації О. Стефенс заявив: «Наріж ним каменем нашого нового уряду є та велика істина, що негр не рівний білому, що рабство — підлеглість вищій расі — є його природним, нормальним станом». Спроби А. Лінкольна уникну ти розколу не мали успіху..Тепер конфлікт можна було виріши ти лише збройним шляхом.

14 квітня 1861 р. 7-тис. армія південців після триденних боїв захопила вірний центральному уряду форт Самтер у Південній Каролінї (74 солдати і 9 офіцерів). Ця подія стала приводом до війни, а 15 квітня Лінкольн розпочав призов 75 тис. волонтерів у армію, а південців оголосив заколотниками.

11 штатам-заколотникам протистояло 23 тих, що зосталися в Союзі. Населення їх складало 20 млн., в Конфедерації — 12 млн. Північ виробляла 3/4 промислової продукції країни, тут було зосереджено 2/3 залізниць. Слабким місцем Конфедерації було те, що 35% її населення становили потенційно небезпечні для неї не-гри-раби. На боці Конфедерації було більше офіцерів та генералів-Вони опиралися на допомогу Великої Британії, Франції, Іспанії.

Громадянська війна у США поділяється на дві періоди.

1) «конституційний» (1861-1862 pp.) — нерішучі дії Пів ночі, її поразки;

2) «революційний» (1863-1865 pp.) — перевага а Півночі, закон про гомстеди, скасування рабства.

У 1861 р. війська Півночі зазнали кількох поразок Війська Конфедерації знаходилися у 10 км від Вашингтона. Перші успіхи Півночі було здобуто навесні 1862 p., а влітку її війська знову зазнали поразки і нова загроза повисла над Вашингтоном.

20 травня 1862 р. уряд Лінкольна провів через Конгрес закон про гомстеди (ділянки). Тепер будь-який громадянин США, який досяг 21 року, що захотів стати фермером, міг узяти собі ділянку в 160 акрів (65 га) за плату в 1,25 долара за акр і 10 до ларів за реєстрацію. Це було демократичне вирішення аграрного питання, соціальна база уряду Лінкольна зростала і цим перекривалася можливість появи нових республіканських штатів на Заході.

У вересні 1862 р. була видана прокламація про те, що з 1 січня 1863 р. рабство негрів у США буде ліквідоване Оголошувався набір негрів в армію Півночі. На кінець громадянської війни у федеральній армії служили 186 тис. негрів (12% особового складу), окрім того, ще 250 тис. у тилових частинах.

Улітку 1863 р. війська Конфедерації зазнали кількох поразок. Ініціатива перейшла до північних, війська яких очолив генерал І. Грант. У 1864 р. армія генерала Півночі І. Шермана здійснила свій знаменитий «марш до моря», розчленувавши територію Конфедерації Прибічники рабовласництва сподівалися тепер на президентські вибори 1864 p., висунувши від демократичної партії Мак-Клеллана. Але Лінкольн знову переміг, здобувши 2,2 млн. голосів (55,03%).

2 квітня 1865 р. війська Півночі захопили столицю Конфедерації Річмонд, а 9 квітня 28-тис. армія південців на чолі з генералом Р. Лі, програвши останню битву, капітулювала. Але 14 квітня 1865 р. президент Лінкольн був смертельно поранений прибічником Конфедерації актором Бутсом. Громадянська війна стала найкривавішою в історії країни. Північ утратила вбитими і померлими 250 тис. осіб. Прямі військові витрати федерального уряду становили 3 млрд. доларів, національний борг зріс до 3,5 млрд. доларів. Війна залишила по собі 1 млн. калік.

Період Реконструкції

З 1865-1877 pp. тривав період Реконструкції й отримав назву «Реконструкція Півдня». Він передбачав конфіскацію земель у колишніх власників — прибічників Конфедерації і передачу їх в руки негрів та безземельного білого населення; надання чорношкірому населенню рівних політичних і економічних прав; позбавлення колишніх рабовласників політичної влади на Півдні.

У 1867 р. було прийнято перший закон про Реконструкцію. Усі південні штати з метою посилення за ними контролю ділилися на 5 військових округів на чолі з генералами, які мали всю повноту влади. Лідери заколотників позбавлялися права голосу, що надавалося всім лояльним громадянам чоловічої статі, які досягли 21 року, незалежно від раси.

Згодом було прийнято ще три закони. У 1870 р. необхідною кількістю штатів була ратифікована XV поправка — здобуті права громадян не можуть у майбутньому заперечуватись або обмежуватись. Рішенням Верховного Суду США у 1868 р. федерація була оголошена нерозривним союзом, право виходу з якого від кидалося.

На виборах 1867 р. у південних штатах 200 тис. колишніх білих-заколотників були позбавлені права голосу, а 700 тис. негрів отримали їх. У деяких штатах кількість негрів у нижніх палатах досягла половини їх складу. У трьох штатах негри зайняли пости віце-губернаторів.

У 1865 р. для боротьби з негритянським рухом і реалізацією расистських намірів у штаті Теннессі створюється терористична організація Ку-клукс-клан. За три роки в її лавах уже було 550 тис. осіб. У 1872 р. був прийнятий закон про амністію, відповідно до якого число заколотників, позбавлених виборчих прав, скоротилося до 500. У 1874-1877 pp. у результаті виборів упали уряди Реконструкції в ряді південних штатів.

Під час виборчої кампанії 1876 р. Демократична партія висунула гасло очищення Півдня від тиранії Півночі та боротьби з корупцією. Кандидат демократів фактично перемагав, але в деяких штатах голосування не відбулося. Було прийнято компромісне рішення, згідно з яким президентом визнавали республіканця Гейса. Південь як компенсацію отримав гарантію виведення федеральних військ з останніх південних штатів. Реконструкція закінчилася.

Друга американська революція (період Громадянської війни та Реконструкції) вирішила головні соціально-економічні питання: скасувала рабство, практично вирішила аграрну проблему, зміцнивши фермерський шлях у сільському господарстві, створила умови для зростання економіки. Але деякі проблеми не було вирішено: негри не отримали землі, расова дискримінація набула нових форм.