Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

4.4 НОВА ІСТОРІЯ. ПЕРШИЙ ПЕРІОД (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ДРУГА ПОЛОВИНА XVIII СТ.)

§4. Німецькі держави у XVIII ст.

Піднесення Пруссії

З 1411 р. Бранденбургом правила династія Гогенцоллерів. У 1618 р. вони отримали у володіння Пруссію, яка до цього була васальним володінням Польщі. У 1700 p., витративши 300 тис. талерів на підкуп, Фрідріх І (1688-1713 pp.) отримав титул коро ля. Значення Пруссії зробилося після цього більш вагомим. Уже наступний король Пруссії Фрідріх Вільгельм І (1713-1740 pp.) довів чисельність прусської армії до 84 тис. осіб Лише Франція та Австрія на той час мали більшу кількість військ. У 1715 р. Пруссія вступила у Північну війну на боці Росії і отримала після її закінчення верхню Померанію зі Штеттином. У державі була створена політична система, яку називають «поліцейською державою»

Ще більше посилилася Пруссія за Фрідріха II Великого (1740 -1788 pp.). У 1740-1748 pp. він вів війну з Австрією і захопив Сілезію. Армія стала першою за кількістю в Європі (186 тис).

У 1756 р. між Великою Британією та Францією почалася Семирічна війна. Фрідріх підтримав Англію Франція вступила в антипрусський союз, куди вже входили Росія та Австрія Згодом у цю коаліцію вступили Швеція та Іспанія, а Велику Британію підтримала німецька держава Ганновер.

Велика Британія та Франція змагалися за колонії в Індії та Канаді, Австрія хотіла відвоювати у Пруссії Сілезію, Росія, Франція і Пруссія змагалися за вплив у Європі. На початку війни Фрідріх II здобув перемогу над австрійцями біля Праги, Лейтену, над французами біля Росбаху. У 1758 р. битва з російською армією біля Цорндорфа закінчилася внічию, хоча росіяни втратили 19 тис. солдат, а пруссаки — 13 тис. Проте за рік, у 1759 р. росіяни перемогли Пруссію в битві біля Кунесдорфу. У цьому ж році британсько-прусська армія завдала поразки французам, а в затоці Квіберон біля берегів Бретані англійський флот пере міг французький і став панувати в міжнародних водах. У 1760 р. британці захопили Монреаль у Канаді, а росіяни — Берлін. Отримавши 2 млн. талерів контрибуції, російські війська залишили столицю Пруссії.

У 1761 р. померла російська імператриця Єлизавета, а новий цар Петро III, який обожнював Фрідріха II, уклав з останнім мир. Згодом це ж зробила Швеція, помирилися й Велика Британія з Францією. Австрія не змогла продовжувати війну сама і у лютому 1763 р. було підписано мир, який поклав край Семи річній війні. До Британії відійшли французькі землі в Канаді та Індії, у Європі збереглися довоєнні кордони, Сілезія залишилася за Пруссією.

У 1772 р. з ініціативи Фрідріха II було здійснено І поділ Польщі. До складу Пруссії відійшли Західна Пруссія з гирлом Віели. Прусський державний апарат вважався зразковим. Чиновники регулювали все.

Австрія та Священна Римська імперія

Наприкінці XVII ст. Австрія вела успішну війну з Туреччиною. Турки були розгромлені за допомогою польського короля Яна III Собеського біля Відня, а згодом в Угорщині, У 1687 р. угорський сейм уніс важливі зміни до Конституції.

Монархія, яка раніше обиралася, була замінена спадковою, і члени Габсбурзької династії могли тепер отримувати угорський трон без усіляких виборів. Влада Габсбургів над Угорщиною значно зміцніла. Туреччина задушена була віддати Австрії Схід ну Угорщину, Трансільванію, Хорватію та частину Словенії (1699 p.).

Австрія брала участь у війні за Іспанський спадок. Франція, яка претендувала на цей спадок, була розбита, імперські війська увійшли також в Італію. Згідно з договором 1714 р. Австрія приєднала до своїх володінь Неаполітанське королівство, Сардинію, Ломбардію та Бельгію. Після нової війни з Туреччиною (1716—1718 pp.) до Австрії відійшла частина Славонії, Північна Боснія, Північна Сербія, Мала Валахія.

Проте під час війни за Польський спадок Австрія втратила ряд територій. Під владою Бурбонів було відроджене Неаполітанське королівство. Лотарингія перейшла до Франції. Австрія зазнала поразки і в новій війні з Туреччиною. У 1739 р. Туреччині повернули Сербію, Боснію, Валахію.

Після смерті імператора Карла VI (1740 р.) трон повинен був перейти до його дочки Марії-Терези, але виявились ще три претенденти на корону — баварський курфюрст Карл Альберт, ко роль Іспанії Філіп V та Август Саксонський. Австрійська армія зазнала поразки від Фрідріха II. Карл Баварський уклав з Фран цією, Іспанією та Саксонією угоду про розподіл австрійських земель, хоча до цього ці країни обіцяли притримуватися закон-ності заповіту імператора і гарантували його реалізацію.

Марія-Тереза (1740-1780 pp.) опинилася в критичній ситуації, але маючи твердий характер, звернулася до угорського сейму за допомогою. У результаті вдалося зібрати армію із 100 тис. солдатів. Карл Баварський коронувався чеським королем, а згодом був обраний імператором (1742-1745 pp.). Після його смерті імператором стає чоловік Марії-Терези Франц І (1745-1765 pp.). Допомогу Австрії надала російська імператриця Єлизавета (1747 р.). У 1748 р. був підписаний договір, відповідно до якого Австрія втратила Парму і деякі інші міста в Італії. Незважаючи на це, війну за Австрійський спадок можна вважати успішною для Марії-Терези, оскільки їй удалося зберегти основні спадкові володіння Габсбургів. З війни імператриця зробила висновки. Було проведено військову реформу г за якою військова служба ставала довічною. Країну розділили на 37 округів, кожен з яких формував свій полк. Було відкрито Лицарську, Інженерну та Артилерійську академії. Запроваджувався загальний прибутковий податок, який позбавив привілеїв дворянство і духовенство.

Австрія брала участь у Семирічній війні. У 1772 і 1792 pp. вона зуміла збільшити свою територію за рахунок поділів Польщі та окупації Буковини (1774 p.). Наприкінці XVIII ст. Австрія була друга за територією (576 тис. км2) у Європі і третя за населенням (після Росії і Франції) — 20 млн. осіб. Армія у 80-х роках XVIII ст. досягла цифри 278 тис. осіб.

Австрійський імператор Йосиф II продовжив реформаторську діяльність своєї матері. Він видав закон про свободу віросповідання, який надавав свободу совісті лютеранам, кальвіністам та православним. Католицтво залишилося державною релігією, але церква і школа підпорядковувались державі. Імператор за крив 738 монастирів. їх майно передали доброчинному фонду. Розмір панщини фіксувався у 3 дні на тиждень по 10 годин. У 1781 р. було видано патент про знищення кріпосного права для Чехії та Моравії.

Здійснювана в цей час політика називалася освіченим абсолютизмом. Свою назву вона дістала від того, що государі цих держав керувалися ідеями французьких просвітителів. Освічений абсолютизм слугував у цілому загальнодержавним інтересам, а також зміцненню конкретного режиму. Він став дійовим засобом боротьби проти місцевих, станових і корпоративних привілеїв.

Після смерті Иосифа II реакційне дворянство домоглося скасування майже всіх його реформ.