Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України сучасне бачення

Іменний покажчик

Скрипник Микола (1872—1933 pp.) — державний і громадський діяч. Народився в с. Ясинувата Катеринославської губернії в сім'ї службовця. Навчався в Ізюмському реальному училищі та Петербурзькому технологічному інституті. У РСДРП з 1897 р. Брав активну участь у роботі соціал-демократичної організації, за що постійно переслідувався. Активний учасник встановлення радянської влади в Україні. Один з організаторів створення КП(б)У, член її ЦК (1918 p.). У січні 1919 p. M. Скрипник — нарком Держконтролю України, у квітні 1920 — нарком Робітничо-селянської інспекції УСРР, з липня 1921 р. — нарком внутрішніх справ УСРР. У 1922—1927 pp. — нарком юстиції та генеральний прокурор УСРР. У 1927—1933 pp. — нарком освіти УСРР. Енергійний і діяльний, він за короткий час домігся значних успіхів в українізації системи освіти. М. Скрипник був одним із тих небагатьох державних діячів, які намагалися зберегти хоча б основні риси української державності, чинили опір денаціоналізації культури та мистецтва, а також формуванню в Україні тоталітарного сталінського режиму. М. Скрипника звинуватили в поступках націоналізмові, звільнили 28 лютого 1933 р. з посади наркома освіти й призначили головою Держплану та заступником голови Раднаркому УСРР. Кампанія цькування його не припинялася. У червні 1933 р. на пленумі ЦК КП(б)У з уст другого секретаря П. Постишева лунали прямі погрози на адресу М. Скрипника. Невдовзі після цього від М. Скрипника зажадали письмового покаяння і визнання помилок. Його заяви обговорювалися на чотирьох засіданнях Політбюро ЦК КП(б)У і щоразу відкидалися як незадовільні. Звинувачений у "націоналістичних збоченнях і помилках теоретичного і практичного характеру", він покінчив життя самогубством.