Історія України сучасне бачення

Іменний покажчик

Ольгерд (бл. 1269—1377 pp.) — Великий князь Литовський (з 1345 p.), син Гедиміна. Приєднав мирним шляхом до князівства величезні обшири колишньої давньоруської території. Прихильно ставився до всього українського. Він та інші князі в грамотах оголошували, що "старовини не рушають, новини не вводять". І справді, фактична влада на українських землях залишалася в руках української шляхти, майже повністю зберігалися місцеві традиції. Ольгерд залишив Україні її віру, закони і судочинство, а мову українську (руську) проголосив офіційною державною мовою у Великому князівстві Литовському. До того ж литовські князі родичалися з українською знаттю, переймали звичаї, культуру. Тому й не дивно, що українські полки під синьо-жовтими прапорами в складі литовської армії успішно громили Тевтонський орден у 1410 р. під Грюнвальдом. У 1362 р. Ольгерд здійснив успішний похід проти ординців і в урочищі Сині Води (Поділля) розгромив їхні основні сили. Ця перемога поклала початок визволенню українських, білоруських та російських земель від монголо-татарського рабства. У 1368, 1370 і 1372 pp. Ольгерд провадив війни з Московським великим князівством за право об'єднання всього східного слов'янства. Деякі історики, зокрема М. Грушевський, Н. Полонська-Василенко, називають Литовське князівство Литовсько-Руською державою, що існувала як єдиний політичний організм протягом двох століть.