Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України сучасне бачення

Іменний покажчик

Орлик Пилип (1672—1742 pp.) — гетьман українського козацтва в еміграції. Народився в с. Косуті на Віленщині в шляхетській родині. Здобувши початкову освіту в Литві, навчався в Києво-Могилянській колегії. 1698 р. став кафедральним писарем Київської митрополії. З 1700 р. працював у Генеральній військовій канцелярії, де здібного й освіченого хлопця уподобав І. Мазепа. У 1706 р. став генеральним писарем і довіреною особою гетьмана, підтримував його рішення про розрив з Москвою і союз із Швецією. Після поразки в Полтавській битві Карла XII весь табір прихильників гетьмана опинився на території Туреччини в Бендерах. Тут з розпачу помирає І. Мазепа, і 5 квітня 1710 р. козацька рада в Бендерах обрала Орлика гетьманом, що не мав війська. На виборах між майбутнім гетьманом і козаками було укладено своєрідні статті під назвою "Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького", згодом названі Конституцією Орлика, їх, щоправда, не було втілено в життя, але вони увійшли в історію як перша в Європі конституція демократичного суспільства. Спираючись на козаків-емігрантів, до яких весь час прибували втікачі з України, Орлик розгорнув активну дипломатичну діяльність. Він уклав союзні договори із Швецією (1710 р.) та Кримським ханством (1711, 1712 pp.), спрямовані на визволення України від московського панування. У свою чергу, Петро І намагався знешкодити українську еміграцію, знищити або викрасти Орлика, тому той мусив жити то в Швеції, то в Туреччині, то в Німеччині. І всюди використовував найменшу нагоду, щоб викликати війну проти Росії і визволити Україну. Орлик був автором політичних маніфестів: "Вивід прав України" (1712 p.), "Маніфест до європейських урядів" (1712 р.) та ін. Помер у Яссах 1742 p., проживши сімдесят бурхливих літ. Його життя стало для нащадків прикладом самовідданої боротьби за українську державу.