Історія України сучасне бачення

Термінологічний словник

Київська Русь (Давня Русь) — осучаснена назва держави східних слов'ян, що існувала в IX—XIII ст. У давньоруських джерелах держава називалася Руссю або Руською землею. Охоплювала територію від Балтики до Чорного моря і від Закарпаття до Волго-Окського межиріччя. Політична форма — ранньофеодальна монархія (глава — великий князь київський). За часів князювання Ігоря, Ольги, Святослава відбулося формування феодальних відносин суспільної та державної ієрархії. Реформи князів Володимира Святославича і Ярослава Мудрого сприяли політичній, економічній і культурній консолідації східних слов'ян, найвищому піднесенню держави. Проте після князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава розпочалися безупинні князівські чвари, що зумовили економічний застій. А остаточне зруйнування Києва монголо-татарами в 1240 р. позначило кінець Історичної доби, в якій Київ відіграв роль основного центру руських земель, і поклало початок періодові політичної роздробленості, розпаду Русі на окремі князівства. Найбезпосереднішим спадкоємцем політичної та культурної традиції Київської Русі стала Галицько-Волинська держава, яка продовжила ранній період української державності.