Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України сучасне бачення

Іменний покажчик

Махно (Міхненко) Нестор (1884—1934 pp.) — український повстанський отаман, один з лідерів анархістського руху в Україні. Народився в с. Гуляй-Поле Катеринославської губернії (тепер Запорізької обл.). Освіта — початкова. У березні 1910 р. Одеський військовий суд засудив до смертної кари за вбивство, яку незабаром було замінено довічною каторгою. До 1917 р. відбував покарання в московській Бутирській в'язниці. У 1917 р. — голова волосного земельного комітету в Гуляй-Полі. Від 1918 р. до 1921 р. — активний учасник селянського збройного руху в Україні. Під командуванням Н. Махно його Повстанська армія блокувала проникнення на Східну Україну частин армії гетьмана П. Скоропадського та Української Народної Республіки, зірвала наступ на Москву військ генерала Денікіна. У жовтні 1920 р. Махно уклав угоду з радянським командуванням про спільні дії проти Врангеля. Частина його армії взяла участь у визволенні Криму, яку відразу ж було знищено за наказом з Москви. Після цього Махно боровся з більшовиками вже до кінця громадянської війни. 4 серпня 1921 р. з невеликим загоном він перейшов румунський кордон й опинився в еміграції. Деякий час жив у Бухаресті, згодом у Варшаві. У квітні 1925 р. переїхав до Парижа. Підтримував активні зв'язки з міжнародним анархістським рухом, друкувався в "Анархическом вестнике" та "Деле труда". Генеральний штаб французької армії залучав Н. Махна до читання лекцій, присвячених сучасній партизанській війні. Помер Н. Махно в Парижі. Урну з його прахом замуровано в стіні комунарів на цвинтарі Пер-Лашез.