Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

«Повчання Володимира Мономаха». Давньоруський високохудожній літературно-публіцистичний твір, в якому автор розмірковує про сенс життя, історичну долю Русі і т. п. Зберігся в єдиному Лаврентіївському списку «Повісті временних літ» під 1096 р. «Повчання» увійшло до «Повісті» пізніше, можливо, при редагуванні владимиро-суздальського великокнязівського літописання у Ростові в 1250—1270 pp. Висвітлені у «Повчанні» події завершуються 1117р., тому воно не могло бути написане 1096 р.

«Повчання» об'єднує 4 літературні пам'ятки: саме «Повчання», в якому Мономах напучує своїх дітей; його життєпис; лист до князя Олега Святославича (Гориславича); молитва. Як нещодавно з'ясувалося, молитва не належить Мономахові. Інші 3 пам'ятки створено в різний час: «Повчання» і життєпис — 1117 р., а лист до Олега — 1096-го. Якраз тому, що лише цей лист був датований, пізніший укладач Лаврентіївського зводу вмістив усі твори Мономаха під 1096 р. Найцікавішим і найвартіснішим з погляду дослідників є «Повчання», в якому Володимир Мономах виразно описує сторінки свого життя, не приховує негарних вчинків, яких припустився на довгому життєвому шляху. Князь висловлює власні моральні засади, дає практичні поради своїм дітям, як ефективно керувати княжим двором і державою, успішно битися з ворогом. Життєпис оповідає про походи і війни 1068—1117 pp., в яких Мономах брав безпосередню участь, а також про «лови» (полювання). Лист до Олега він написав 1096 р. у зв'язку із загибеллю свого сина Ізяслава в боротьбі з Олегом, котрий тоді розв'язав криваву усобицю на Русі.

На творі лежить наліт трагізму, що виявилося у його скорботному тоні. І це цілком зрозуміло, князь прагнув певних політичних і моральних ідеалів, але не завжди їх досягав.