Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Союзи східнослов'янських племен. На початку «Повісті временних літ» вміщено розповідь про розселення слов'ян на просторах Східної Європи — від Чорного моря до Білого, від Карпат до Волги: «Слов'яни прийшли й сіли по Дніпру й називались полянами, а інші — древлянами, тому що сіли в лісах, а ще інші сіли поміж Прип'яттю й Двіною й називались дреговичами (від слова «дрегва» — болото. — Авт.), інші сіли по Двіні й називались полочанами за річкою, що впадає до Двіни й має назву Полота. Ті ж слов'яни, котрі сіли поблизу оз. Ільмень, називалися власним ім'ям — словенами...«Поступово в оповіді літописця виступають ще й інші слов'янські племена: кривичі з їхнім градом Смоленськом, від яких Нестор виводить сіверян, дуліби — жителі Побужжя, насельники західної частини пізнішої України волиняни, бужани й хорвати. Не забуває він згадати насельників Посожжя (від р. Сож) радимичів, волго-окських лісів — в'ятичів, а також уличів з тиверцями, що посідали простори від Дніпра і Бугу до Дністра.

Історики вже здавна сперечаються, чим були насправді «племена» Нестора. їхній висновок такий: це великі союзи, першопочатки яких можна віднести до часу не пізніше VI—VII ст. н. є. Відомий археолог П. Третяков назвав ці утворення «народцями», вбачаючи в них не лише територіальні, а й етнополітичні об'єднання. Його думку слід визнати слушною.

До найперших племінних об'єднань належать полянське з осередком у Києві, дулібське і волинянське на території пізнішої Волинської землі. Академік Б Греков припускав, що в VI—VII ст. існував величезний і потужний дулібсько-волинянський союз племен. Ці об'єднання східних слов'ян стали важливим кроком на шляху до створення давньоруської державності.