Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Святополк Ізяславич (1050 — 16.IV/ 1113). Князь полоцький, новгородський, туровський, київський. Син Ізяслава Ярославича й Гертруди, дочки польського князя Мешка II. 1094 p. Одружився з дочкою половецького хана Тугоркана, вдруге взяв шлюб (здогадно ПОЗ р.) з Варварою, що походила з імператорської візантійської родини Комніних. 1069 р. Ізяслав посадив Свято-полка в Полоцьку, вигнавши звідти Всеслава Брячйславича. Однак 1071 р. останній повернув собі полоцький престол. 1078 р. Ізяслав посадив Святополка князем у Новгороді-Вел. 1088 р. він перейшов до Турова, крім того, володів Пінською та Берестейською землями. Залишався другорядним князем до самої смерті Всеволода Ярославича київського (13.IV 1093), а відтак як старший у роді Ярославичів посів київський престол, добровільно відданий йому сином Всеволода Володимиром Мономахом.

Святополк не відзначався державним і полководницьким хистом, був нещирий і пожадливий, оточив себе лихварями, не мав популярності в народі. З початку князювання у Києві йому доводилося майже щороку відбивати вторгнення половецьких орд. Діяв у цьому поспіль з Володимиром Мономахом. Внаслідок звитяжних походів 1104—1111 pp. загрозу з боку кочовиків на якийсь час було ліквідовано. У внутрішній політиці не гребував інтригами, по суті санкціонував осліплення Василька Ростиславича Давидом Ігоровичем, що призвело до спалаху усобиць. Йому виявилося не до снаги приборкати Олега Святославича, головного порушника спокою Руської землі. Під керівництвом Святополка відбулося кілька князівських з'їздів (починаючи з Любецького 1097 p.), на яких вирішувалися питання боротьби з половцями, а також перерозподілу князівських володінь. Смерть Святополка спричинила народне повстання у Києві. Його приборкав Володимир Мономах, котрий вокняжився у Києві на 6-й день по кончині Святополка.