Олег Святославич («Гориславич») (? — 1.VIII 1115). Князь волинський, тмутараканський, чернігівський, муромський і новгород-сіверський. 4-й син Святослава Ярославича. На поч. 80-х pp. XI ст. одружився із знатною візантійкою Феофано Музалон. 2-а дружина — дочка половецького хана Осалука. В січні 1077 р. Олег отримав від київського князя Всеволода Ярославича Володимир-Вол. Однак у липні 1077 р. до Києва повернувся Ізяслав Ярославич і вигнав Олега з Володимира. Після короткого перебування в Чернігові (де княжив Всеволод) Олег у квітні 1078 р. втік до Тмутаракані, до свого старшого брата Романа. А відтак найняв половецьку орду, щоб разом з іншим князем-ізгоєм — Борисом Вячеславичем відібрати Чернігів у Всеволода. У жовтні того ж року Ізяслав і Всеволод Ярославичі розбили Олега з Борисом на Нежатиній ниві біля Чернігова. Ізяслав і Борис загинули в бою, Олег ледве втік до Тмутаракані, а Всеволод вокняжився у Києві.

1079 р. тмутараканські хозари, певно, за намовою Всеволода, схопили Олега й відвезли до Візантії. 1083 р. йому пощастило повернутися і знову сісти в Тмутаракані. 1094 р. він разом з половецькою ордою обложив Володимира Мономаха в Чернігові. Той віддав Олегові місто, а сам перебрався до Переяслава. Олег повсякчас залучав до боротьби з іншими князями половецьких ханів, тож ухилявся від походів на них. 1096 р. київський князь Свято-полк Ізяславич і Володимир Мономах обложили Олега в Старо-дубі й примусили капітулювати. Він пообіцяв ходити на половців, але не дотримав слова. 1 лише розбитий сином Мономаха Мстиславом біля Суздаля, скорився-таки Святополкові. Любецький з'їзд князів 1097 р. закріпив за Олегом Новгород-Сіверський, де він і закінчив свої дні. За розпалювання усобиць і наведення половців на Русь автор «Слова о полку Ігоревім» назвав його «Гориславичем».