Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Печерський Феодосій (бл. 1036 —3.V 1074). Чернець, з 1062 р. ігумен Києво-Печерського монастиря; церковний і політичний діяч Давньої Русі, автор численних повчань, послань і молитов. Народився у м. Василеві в Київській землі у заможній родині. В дитинстві та юності жив ум. Курську. 1056 р. вирушив до Києва, постригся у ченці й став жити в печері разом з іншим засновником Києво-Печерського монастиря — Антонієм. Ставши другим після Антонія ігуменом монастиря, Феодосій організував життя братії за грецьким Студитським уставом, перекладеним давньоруською мовою. Його заходами було зведено чимало будов монастиря, закладено величний Успенський собор, завершений 1078 р., уже після його кончини.

Феодосій був одним з головних ідеологів свого часу, мав авторитет у всіх верствах суспільства. Він рішуче засудив беззаконне зміщення з престолу Святославом Ярославичем його старшого брата Ізяслава (1073) і не пішов на поступки узурпаторові. Феодосій опікувався купівлею, перекладами й переписуванням книжок Під його керівництвом Печерський монастир зробився першим на Русі центром перекладу творів церковного і світського змісту (до наших днів збереглося близько 20 таких перекладів). Феодосія канонізувала давньоруська церква. Нестор описав його житіє, подавши поряд із неймовірними подробицями явлених цим святим чудес (неодмінна умова творів агіографічного жанру) реальні факти з діяльності печерського ігумена.

Феодосію приписують понад 20 творів різних жанрів. Сьогодні точно відомо, що йому належать 2 послання, 8 повчань і 1 молитва. Вони не лише справили великий вплив на розвиток церковного і суспільного життя Давньої Русі, а й стали важливими творами її літератури.