Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Аттіла. Вождь гунів та союзних з ними племен (сарматських і германських). Об'єднання східних гунів — перша «імперія» кочовиків-скотарів, за китайськими джерелами, склалася напр. IIІ ст. н. є. поблизу північних кордонів Китаю. Саме для захисту від гунів почали будувати Велику китайську стіну. Частина цього народу залишилася в степах Монголії, але основна маса в IV ст. рушила на захід і в 2-й половині століття з'явилася в південноруських степах. Натиск гунів був таким сильним, що жахав навіть загартовану в боях і прекрасно озброєну римську піхоту. Не могли з ними зрівнятися й інші кочовики.

За Аттіли європейська протодержава гунів розташовувалась у Дакії та Паннонії, а резиденція вождя —у нинішній горішній Угорщині, неподалік Токая. Гуни підкорили собі готів, брали данину з Римської імперії та Візантії. Час народження Аттіли не відомий. Джерела повідомляють, що 434 р. на чолі гунів було двоє братів — Бледа й Аттіла, сини гунського кагана (ватажка) Мундзука. 444-го або 445 р. Аттіла вбив Бледу й став одноосібним вождем гунів. Він особливо загрожував Візантії, не раз спустошуючи цю країну й сягаючи околиць Константинополя. Але 451 р. римський полководець Аецій завдав ордам Аттіли нищівної поразки в Каталаунській битві. Могутність гунів було зламано. Аттіла помер під час чергового свого весілля 453 р. Найвірогідніше, його отруїли.

Аттіла залишив помітний слід в уяві сучасників і нащадків. Він опоетизований у «Пісні про Нібелунгів» під ім'ям Етцеля і в скандинавському епосі (Едді та ін. сагах) як Атлі. Дехто й досі пробує довести, начебто Аттіла був слов'янином, обґрунтовуючи цю версію головним чином тим, що Іордан назвав тризну над тілом Аттіли слов'янським словом «страва» (щоправда, деякі лінгвісти обстоюють готське (германське) походження цього терміна). Така думка належить російському вченому О. Вельтману — директору Оружейної палати в московському Кремлі, котрий у 1856—1860 pp. видав своє «Дослідження про свевів, гунів і монголів». Автор захоплюючих історичних романів, він, як сказано в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, «вносив фантазерство і в наукові праці». Дивно, що версію про начебто слов'янське походження Аттіли підтримали такі серйозні вчені, як М. Костомаров та Д. Іловайський. Одначе немає жодних підстав вважати гунського вождя слов'янином. До речі, змальований Іорданом зі слів очевидця, візантійського дипломата Пріска, портрет Аттіли не залишає жодних сумнівів у тому, що він був типовим тюрком: низький на Зріст, з великою головою і маленькими очима, з плескатим носом, ріденькою борідкою і темною шкірою.