Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

«Повість временних літ». Найдавніший серед літописів, що збереглися до наших днів. Названа так за вступним реченням: «Ось повісті временних літ, звідки пішла Руська земля...» Досі не вщухає відлуння багаторічних дискусій у вченому середовищі щодо часу й обставин народження літописання на Русі, про зміст і характер перших літописів. Дилетантськими слід вважати твердження деяких радянських істориків про існування «літопису Аскольда» або ж «язичницького літописання» часів Олега Віщого чи Ігоря. Нині абсолютна більшість вітчизняних і зарубіжних фахівців переконана у тому, що літописання на Русі розпочалося в кінці X — на початку XI ст. Порічні статті були об'єднані в 1-й давньоруський літописний звід 1037—1039 pp. при дворі Ярослава Мудрого. Далі були створені Новгородський звід 1050 р. і два київських — 1073 і 1095 рр. Всі ці літописи не збереглися. Завдяки подвижницькій праці академіка О. Шахматова (твори поч. XX ст.) і його послідовників пощастило реконструювати їх на матеріалі уривків, що потрапили до «Повісті временних літ», та одного з пізніших новгородських літописів.

«Повість» пережила три редакції. Перша складена Нестором в головному центрі літописання на Русі — Печерському монастирі Києва бл. 1113 р. Однак творіння Нестора не дійшло до нас у первісному вигляді. За вказівкою князя Володимира Мономаха його двічі редагували у 1116 і 1118 pp., але вже не у ворожому цьому князеві Печерському, а в заснованому його батьком Всеволодом Видубецькому монастирі на околиці Києва. «Повість» збереглася в редакції 1118 р. Літописець Нестор зумів пов'язати давньоруську історію із всесвітньою, проголосив важливу роль Русі у світовому історичному процесі. Він уславив її народ, простежив його багатовікову історію і пророкував йому славне майбутнє. «Повість временних літ» має і високу літературну вартість. Вона — головне, а в багатьох випадках і єдине джерело з історії східних слов'ян і Київської Русі перших ст. н. є. —- поч. XII ст.